{"title":"ОРГАНІЗАЦІЯ ШКІЛЬНОЇ ОСВІТИ ДАВНЬОЇ РУСІ В ІСТОРИКО-ПЕДАГОГІЧНОМУ ТА ЕТНОГРАФІЧНОМУ РАКУРСАХ","authors":"П. М. Бойчук, Сергій Марчук","doi":"10.52726/as.pedagogy/2022.4.23","DOIUrl":null,"url":null,"abstract":"Важливим у сучасних умовах є процес переосмислення розвитку національної освіти задля утвердження державності України, виховання українців-патріотів, які ґрунтовно знають свою історію, культуру, традиції. Історико-культурні надбання та освітні традиції виступають дієвим чинником національно-патріотичного виховання здобувачів вищої освіти, формують у них громадянсько-культурні цінності та компетентності. Звичайно, найефективнішим є звернення до першовитоків духовності та культури нашого народу – Давньої Русі. Мета статті полягає у здійсненні історико-педагогічного аналізу розвитку та становлення давньоруської шкільної освіти, з’ясуванні передумов поширення писемності київськими князями, тісного зв’язку із кращими європейськими та українськими народними освітніми традиціями. Встановлено, що розвиток ідей про освіту й виховання в період Давньої Русі має загальнодержавне значення. Дослідження показало, що за князювання Володимира Великого, Ярослава Мудрого освіта стає важливим пріоритетом державної і релігійної політики. З’ясовано, що Ярослав Мудрий – перший київський князь, який запровадив міжнародну мобільність, залучивши на навчання європейських монархів у вищій школі «книжного вчення» при Софії Київській 1037 року. Показано, що просвітницька діяльність князя Ярослава та його родини залишили помітний слід в історії української культури. Адже Давня Русь не поступалась в освіченості тогочасним країнам Європи. Доведено, що давньоруська освіта має тісні інтеграційні зв’язки з культурою Візантії, у зміст освіти включені «сім вільних мистецтв», іноземні мови, заняття спортом. Аналіз етнографічних матеріалів засвідчує звернення до народного досвіду, народних звичаїв та традицій початку навчання на свято Наума, виходячи із практичних потреб українців як умілих землеробів. Простежено важливі тенденції тогочасної давньоруської освітньої традиції – народність, гуманізм, демократизм, європеїзм, нерозривний зв’язок із працею та життям.","PeriodicalId":321651,"journal":{"name":"АКАДЕМІЧНІ СТУДІЇ. СЕРІЯ «ПЕДАГОГІКА»","volume":"192 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0000,"publicationDate":"2023-05-26","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":"0","resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":null,"PeriodicalName":"АКАДЕМІЧНІ СТУДІЇ. СЕРІЯ «ПЕДАГОГІКА»","FirstCategoryId":"1085","ListUrlMain":"https://doi.org/10.52726/as.pedagogy/2022.4.23","RegionNum":0,"RegionCategory":null,"ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":null,"EPubDate":"","PubModel":"","JCR":"","JCRName":"","Score":null,"Total":0}
引用次数: 0
Abstract
Важливим у сучасних умовах є процес переосмислення розвитку національної освіти задля утвердження державності України, виховання українців-патріотів, які ґрунтовно знають свою історію, культуру, традиції. Історико-культурні надбання та освітні традиції виступають дієвим чинником національно-патріотичного виховання здобувачів вищої освіти, формують у них громадянсько-культурні цінності та компетентності. Звичайно, найефективнішим є звернення до першовитоків духовності та культури нашого народу – Давньої Русі. Мета статті полягає у здійсненні історико-педагогічного аналізу розвитку та становлення давньоруської шкільної освіти, з’ясуванні передумов поширення писемності київськими князями, тісного зв’язку із кращими європейськими та українськими народними освітніми традиціями. Встановлено, що розвиток ідей про освіту й виховання в період Давньої Русі має загальнодержавне значення. Дослідження показало, що за князювання Володимира Великого, Ярослава Мудрого освіта стає важливим пріоритетом державної і релігійної політики. З’ясовано, що Ярослав Мудрий – перший київський князь, який запровадив міжнародну мобільність, залучивши на навчання європейських монархів у вищій школі «книжного вчення» при Софії Київській 1037 року. Показано, що просвітницька діяльність князя Ярослава та його родини залишили помітний слід в історії української культури. Адже Давня Русь не поступалась в освіченості тогочасним країнам Європи. Доведено, що давньоруська освіта має тісні інтеграційні зв’язки з культурою Візантії, у зміст освіти включені «сім вільних мистецтв», іноземні мови, заняття спортом. Аналіз етнографічних матеріалів засвідчує звернення до народного досвіду, народних звичаїв та традицій початку навчання на свято Наума, виходячи із практичних потреб українців як умілих землеробів. Простежено важливі тенденції тогочасної давньоруської освітньої традиції – народність, гуманізм, демократизм, європеїзм, нерозривний зв’язок із працею та життям.