Психологічна картина світу: час, простір та життєдіяльність особистості

Abstract

У статті зроблено спробу розкрити взаємозв’язки між часом, простором та життєдіяльністю особистості у психологічній картині її світу. Аналіз феномена психологічного часу дає можливість побачити його неоднорідність. Діяльність людини в різних онтологічних сферах зумовлює вироблення різних форм психологічного часу, адекватних особливостям діяльності. Різні форми психологічного часу перебувають у взаємодії, вони можуть як суперечити одне одному, так і доповнювати. Показано що, картина світу є за своєю суттю – культурним конструктом. Бо уявлення часу та простору – це «віхи», на які орієнтується суб’єкт в процесі соціалізації та життєдіяльності. Разом із тим, культура визначає і відношення людини до часу та простору. Зокрема, відношення суб’єкта до часу регламентується культурними нормами предметної діяльності та соціально-віковими нормами того, як саме суб’єкт мусить позиціонувати себе в соціумі, та, за якими саме критеріями має рефлексувати свій соціальний статус. Зміст цієї рефлексії і є, загалом, тим конструктом, який може бути визначений як відношення особистості до її ж таки суб’єктивного «образу світу». Ключові слова: особистість, час, концепції часу, простір, життєдіяльність, картина світу, рефлексія.