{"title":"«WENIG» – ВІД ПРИКМЕТНИКА ДО ПОКАЗНИКА НЕВИЗНАЧЕНОЇ КІЛЬКОСТІ","authors":"Г. Ю. Ярмолович","doi":"10.24919/2522-4565.2021.46.20","DOIUrl":null,"url":null,"abstract":"Уміння рахувати, спроможність сприймати кількість, навички групування, поєднання та розподілу належать до розділу математичного мислення, а воно, своєю чергою, до базових функцій людського мозку. Сучасна людина всі ці вміння реалізує за допомогою мов- них засобів різних структурних рівнів – фонетичного, синтаксичного, морфемного тощо. Як відбувається розширення меж слів, що містять кванторну ознаку, нині невідомо лінгвістам, але новітні підходи до аналізу даних, сприйняття й систематизації отриманих результатів допоможуть, на нашу думку, відкрити доступ до глибинного розуміння предмета. У статті йдеться про формування групи відносних квантифікаторів у німецькій мові, а саме про діа- хронний розвиток невизначеного показника кількості «wenig». Наводячи приклади з літера- турних пам’яток давньоверхньонімецької, середньоверхньонімецької та ранньоновонімецької мов, автор аналізує, у який спосіб прикметник «wenig» еволюціонував у невизначений показник кількості, повністю змінивши своє значення. У протогерманській мові він, вірогідно, утво- рився шляхом ад’єктивації віддієслівного іменника wainagaz. Перше значення цього іменника існує в семантичному полі ‘жалкий, жалібний, бідолашний, сумний, жертовний’. Поступово, під тиском більш домінантного іменника, який він супроводжує та значення якого збагачує своїм значенням, він набуває ознак прикметника й починає узгоджуватися зі своїм лексич- ним оточенням (іменник-домінанта та/або супровідне слово) у категоріях роду, числа, від- мінка. З часом значення мутує, звужуючись до майже виключно кількісного ‘малий, мало’. І, нарешті, у пізньому середньовіччі закріплюється у двох якостях – як ординарний прикмет- ник, що слідує всім правилам флектування, і як відносний квантифікатор, що супроводжує лексичні іменникові сполучення, наділяючи їх кількісним значенням. Перспективи подальших досліджень убачаємо в роботі з більш широкою вибіркою текстів і подальшому створенні схем, що унаочнюватимуть процес трансформації значення слова в діахронії.","PeriodicalId":354591,"journal":{"name":"Проблеми гуманітарних наук. Серія Філологія","volume":"146 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0000,"publicationDate":"2021-11-29","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":"0","resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":null,"PeriodicalName":"Проблеми гуманітарних наук. Серія Філологія","FirstCategoryId":"1085","ListUrlMain":"https://doi.org/10.24919/2522-4565.2021.46.20","RegionNum":0,"RegionCategory":null,"ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":null,"EPubDate":"","PubModel":"","JCR":"","JCRName":"","Score":null,"Total":0}
引用次数: 0
Abstract
Уміння рахувати, спроможність сприймати кількість, навички групування, поєднання та розподілу належать до розділу математичного мислення, а воно, своєю чергою, до базових функцій людського мозку. Сучасна людина всі ці вміння реалізує за допомогою мов- них засобів різних структурних рівнів – фонетичного, синтаксичного, морфемного тощо. Як відбувається розширення меж слів, що містять кванторну ознаку, нині невідомо лінгвістам, але новітні підходи до аналізу даних, сприйняття й систематизації отриманих результатів допоможуть, на нашу думку, відкрити доступ до глибинного розуміння предмета. У статті йдеться про формування групи відносних квантифікаторів у німецькій мові, а саме про діа- хронний розвиток невизначеного показника кількості «wenig». Наводячи приклади з літера- турних пам’яток давньоверхньонімецької, середньоверхньонімецької та ранньоновонімецької мов, автор аналізує, у який спосіб прикметник «wenig» еволюціонував у невизначений показник кількості, повністю змінивши своє значення. У протогерманській мові він, вірогідно, утво- рився шляхом ад’єктивації віддієслівного іменника wainagaz. Перше значення цього іменника існує в семантичному полі ‘жалкий, жалібний, бідолашний, сумний, жертовний’. Поступово, під тиском більш домінантного іменника, який він супроводжує та значення якого збагачує своїм значенням, він набуває ознак прикметника й починає узгоджуватися зі своїм лексич- ним оточенням (іменник-домінанта та/або супровідне слово) у категоріях роду, числа, від- мінка. З часом значення мутує, звужуючись до майже виключно кількісного ‘малий, мало’. І, нарешті, у пізньому середньовіччі закріплюється у двох якостях – як ординарний прикмет- ник, що слідує всім правилам флектування, і як відносний квантифікатор, що супроводжує лексичні іменникові сполучення, наділяючи їх кількісним значенням. Перспективи подальших досліджень убачаємо в роботі з більш широкою вибіркою текстів і подальшому створенні схем, що унаочнюватимуть процес трансформації значення слова в діахронії.