ДО ПИТАННЯ ВИЗНАЧЕННЯ ПОНЯТТЯ ПСИХОЛОГІЧНОЇ КОРЕКЦІЇ МОВЛЕННЯ

Abstract

Метою статті є вивчення поняття «психологічна корекція» в сучасній науковій літературі та надання авторського тлумачення поняття «психологічна корекція мовлення». Методи. У статті використано теоретичні методи дослідження, а саме аналіз та узагальнення теоретичних і методичних засад дослідження для визначення стану розробленості проблеми та перспективних напрямів її вирішення. Результати. Вважаємо важливим для нашого подальшого дослідження прояснити зміст таких основних понять, як «спілкування», «особистісно орієнтований підхід», «медико-психологічна корекція». В умовах воєнного стану в Україні значно збільшується кількість людей, які потребують спеціальної допомоги та підтримки на всіх рівнях, зокрема щодо відновлення мовлення в разі локальних уражень структур мозку. Оскільки однією з найпоширеніших нозологічних груп, які характеризуються високим рівнем інвалідності працездатного віку, є група цереброваскулярних патологій, пов’язаних із локальним ураженням головного мозку, що супроводжується порушенням вищих психічних функцій, виникає необхідність більш детального вивчення психологічної корекції порушення мовлення після перенесеного інсульту в дорослих. Однією з головних умов мовленнєвого спілкування є зворотний зв’язок, що забезпечується актами передачі та отримання мовленнєвого повідомлення. Так, зокрема, в основі афазії лежить розрив зв’язку між цими механізмами в разі локальних уражень мозку, що призводить до руйнування мовленнєвої діяльності та унеможливлює спілкування. Висновки. Психологічну корекцію мовлення розглядаємо як комплекс методів суб’єктно-об’єктного впливу на клієнта з метою корекції мовленнєвих і мисленнєвих порушень, що регулюють поведінку в конкретній мовленнєвій ситуації.