Проблема Сократа : класичні стратегії розв’язання та їх аналітичні інтерпретації в дослідженнях К. Поппера та Г. Властоса.

Abstract

Проблема Сократа – одна з давніх філософських проблем. Сократа називають «засновником Західної філософії» та «першім справжнім філософом», але, можливо, той Сократ, якого ми знаємо, був лише літературним персонажем у діалогах Платона. Навіть його сучасники не могли однозначно відповісти на запитання «ким був Сократ насправді?» Три найближчих до нього античних автори, твори яких зберіглися – Арістофан, Ксенофонт та Платон, давали йому суперечливі характеристики, а більш пізні автори довільно використовували його образ. Водночас, дослідники не полишали спроб відтворити «історичного Сократа». На кінець ХІХ ст. остаточно сформувались декілька стратегій щодо вирішення проблеми Сократа саме як історико-філософської та методологічної проблеми. На основі цих стратегій виникли їх сучасні інтерпретації як в аналітичній філософії так і за її межами. В статті розглядаються основні підходи до вирішення сократівської проблеми, з урахуванням тих методологічних орієнтирів, які було вироблено протягом останнього часу: виокремлення літературно-контекстуального (герменевтичного) та аналітичного напрямків дослідження, унітарного та еволюційного підходів, історично зорієнтованого аналізу та ін. Також акцентовано увагу на двох підходах, що представляють аналітичний напрямок і які можна розглядати в межах еволюціоністської парадигми щодо вирішення проблеми Сократа. Ці підходи поєднує як спільна методологічна настанова так і загальна тенденція щодо протиставлення портретів Сократа та Платона. Однак за філософською вагою і впливом ці підходи значно різняться. Перший з цих підходів представлений в працях відомого британського філософа Карла Поппера, зокрема в його основоположній праці «Відкрите суспільство та його вороги». Поппер в цій праці приділив значну увагу постаті Сократа, протиставивши його Платону. Сократ для Поппера – представник відкритого, вільного суспільства, у той час, як Платон – «пророк» закритого суспільства. Розв’язання проблеми Сократа для К. Поппера – це філософське обґрунтування такого протиставлення, тому цій проблемі приділена значна увага. Другий підхід репрезентує методологію, розроблену видатним американським істориком філософії Г. Властосом, яку характеризують як «аналітичний девелопменталізм». У цілому вона також спрямована на пошук аргументів на користь протиставлення філософії Сократа та філософії Платона. При цьому дослідження Властоса зосереджено переважно навколо питань історико-філософського змісту. Його концепція вважається однією з засадничих у цьому напрямку дослідження.