GENESIS OF THE MENTALITY CATEGORY IN SOCIO-PHILOSOPHICAL DISCOURSE

Abstract

Статтю присвячено аналізу загальних тенденцій еволюції наукових поглядів учених щодо концепцій формулювання категорії ментальності як історично сформованої психологічної структури. Доведено, що першим різновидом концепту ментальності стало положення «духу народу», яке було створено в межах об’єктивно-ідеалістичної філософії історії Нового часу. Ментальність трактувалася як певна особливість етносу або конкретної етнічної спільноти і важливий елемент самоідентифікації. Етнопсихологічний підхід розглядає ментальність у найширшому філософському значенні як систему вірувань, звичок, способів мислення та поглядів, сприйнятих і поширених у соціальному середовищі певної групи людей або у визначеному суспільстві. Залишаючись абстрактною категорією, ментальне трактували як синонім психічного, пов’язаний із мисленням та свідомістю людини. У руслі психологічної концепції сукупним об’єктом ментальності є різноманітні компоненти народних культур, що зумовлюють дослідження індивідуальної свідомості, оскільки психологія народу відображає сукупність властивостей окремої особи. Встановлено, що загальні уявлення багатьох індивідів проявляються насамперед у мові, міфах і звичаях, а всі інші елементи духовної культури – вторинні й до них зводяться. Звичаї виявляють у вчинках життєві погляди, які зберігаються в міфах та стають загальним надбанням завдяки мові. Елементи духовної культури мають свою відповідність в індивідуальній психології, а національна свідомість є їх синтезом, що проєктує нову реальність. З’ясована потреба вивчати насамперед уяву, розум, моральність не окремого індивіда, а цілого народу, відображені в повсякденному житті, творчості та релігії. Ключові слова: ментальність, менталітет, соціальна філософія, етнічна психологія, етнос, народ.