СТРУКТУРНА КОНФІГУРАЦІЯ Й ФУНКЦІОНАЛЬНЕ НАВАНТАЖЕННЯ НЕПОШИРЕНИХ РЕЧЕНЬ ДІЄСЛІВНОЇ БУДОВИ В ХУДОЖНІЙ КОМУНІКАЦІЇ ОЛЕСЯ ГОНЧАРА

Abstract

Пропоновану статтю присвячено з’ясуванню специфіки ідіостилю відомого українського письменника Олеся Гончара, а саме чіткій ідентифікації непоширених речень дієслівного типу без обов’язкових приприсудкових компонентів як синтаксичної домінанти прози Олеся Гончара. Аналіз непоширених речень дієслівного типу без обов’язкових приприсудкових компонен- тів засвідчив, що їхня семантика – це комплекс різних за своєю природою семантичних склад- ників. У семантико-синтаксичному аспекті розглядані одиниці мають певні диференційні ознаки, спричинені насамперед особливостями абсолютивних дієслів-присудків, яким прита- манне самодостатнє семантичне наповнення. За позицією в тексті спостережено такі групи непоширених конструкцій: непоширені речення на початку абзацу або логічного блоку тексту, статті; непоширені речення в сере- дині логічного блоку; непоширені речення в кінці логічного блоку; непоширені речення одно- часно в декількох місцях логічного блоку. З’ясовано, що Олесь Гончар надає перевагу непоширеним реченням дієслівної будови на початках абзаців. Це спричинено їхніми значеннєвими особливостями, а саме: вони здатні виражати предикативну ознаку узагальнено, урізноманітнювати її залежно від сфери люд- ської діяльності або змін оточуючого світу. Досліджено, що структурна конфігурація непоширених конструкцій у творах Олеся Гончара така: непоширене речення, вжите самостійно; непоширена структура як частина складносурядного речення; непоширена конструкція у функції головної частини складнопід- рядного речення; непоширена побудова як елемент безсполучникового речення. Найчастіше Олесь Гончар послуговується непоширеними реченнями, що становлять частини складних безсполучникових речень. Майже на такому ж рівні за частотою функціо- нування в досліджуваних текстах перебувають непоширені підрядні частини складнопідряд- них речень. Матеріал дослідження допоміг виділити такі функції непоширених речень у тексті: вступна (експозиційна), кульмінаційна, підсумкова, узагальнювальна, єднальна. Філософське спрямування творчості Олеся Гончара визначається, поряд з іншим, і тим, що непоширені речення в його текстах найчастіше навантажені підсумковою й узагальнювальною функціями. Зроблено висновок, що завдяки лексичному значенню компонентів непоширене речення набуває власного значення збережуваного й поза контекстом. Значеннєва палітра непошире- них речень у романах Олеся Гончара різнобарвна й багатоаспектна. Непоширені конструкції з різними значеннями допомагають письменнику висвітлити найтонші нюанси його творів. Непоширені речення дієслівного типу без обов’язкових приприсудкових компонентів станов- лять синтаксичну домінанту прозового мовлення Олеся Гончара.