Закономірності психічного розвитку в онтогенезі й дизонтогенезі: медичний та психологічний аспекти

Abstract

Встановлено, що типовий розвиток – онтогенез, у психології традиційно розглядається стосов-но дитинства. Однак сучасна психологія розширює межі онтогенезу, охоплюючи увесь час життялюдини від зародження й до смерті. Натепер виокремлюють пренатальний (до народження) і по-стнатальний (після народження) онтогенез. Констатовано, що його ключовою складовою частиноює психічний онтогенез, найбільша інтенсивність якого спостерігається у дитячому та підлітковомувіці, коли формуються окремі психічні функції й особистість. З методологічних позицій поняття«онтогенез» пов’язане з комплексом проблем психології розвитку: соціальною ситуацією розви-тку; віковою періодизацією й кризами розвитку; тимчасовими рамками розгортання онтогенезу ійого етапів; впливом фактора індивідуальності на специфіку проявів онтогенезу на різних етапах;методами дослідження проявів онтогенезу в різні вікові періоди. Констатовано, що у клінічній пси-хології «дизонтогенез» розглядається як порушення психічного розвитку, що виникає в будь-якомувіці й триває упродовж життя людини, а дизонтогенії можуть проявлятися як хворобливі стани,обумовлені порушенням розвитку організму й особистості (на різних вікових етапах). Встановлено,що головним критерієм дизонтогенезу є дефект, викликаний генетичними (хромосомними зміна-ми, генними мутаціями) або негенетичними (інфекціями, інтоксикаціями, травмами тощо) фак-торами. Доведено, що категорією, яка характеризує всі типи розвитку – і типового, і атипового, єзагальні закономірності психічного розвитку.