Інтернет-технології як засіб наукової комунікації в педагогічній науці в Україні: історичний аспект

Abstract

Акцентовано, що тенденції глобалізації науки спричиняють необхідність формування в молодих науковців уміння організовувати й реалізовувати професійну комунікацію так, щоб її наслідком ставало наукове визнання у світовій спільноті, донесення до суспільства наукових ідей, їх просування й реалізація в бізнес-проєктах, популяризація серед різних верств населення за рівнем підготовленості до сприйняття. Доведено, що реальне впровадження Інтернет-технологій у наукову діяльність, організаційну роботу й міжособистісне спілкування визначається тим, наскільки їх використання стає природною потребою, асоціюється у свідомості з комфортністю умов професійної діяльності. Саме ця потреба, обумовлена вміннями роботи з ресурсами глобальної мережі, є однією з відмінних рис сучасного науковця. Поширення культури Інтернету, проникнення її в усі галузі життя потребує докладного вивчення цього феномену, а також розуміння його ролі в процесі комунікативної взаємодії. З появою Інтернету як нового інформаційного середовища глобальна мережа, будучи технологією, стала способом та формою комунікації. Визначено роль Інтернет-технологій (вебсервери, гіпертексти й сайти, електронна пошта, форуми та блоги, чат і ICQ, теле-та відеоконференції, вікі-енциклопедії) у процесі формування навичок науково-педагогічної комунікації фахівців освітньої галузі в досліджуваний період. Зазначено, що ефективність використання Інтернет-технологій як форми наукової взаємодії в академічних мережевих спільнотах в Україні (початок ХХІ ст.) визначалася такими критеріями: обрана тематика (актуальність, інтерес), учасники (активні та пасивні), регламент (період проведення, встановлені дати відповіді тощо), Інтернет-технологія (доступність, дружність, можливості тощо), очікуваний результат (аналіз результатів електронного дискурсу, публікація та обговорення матеріалів).