{"title":"ПРАВОВЕ СПІВВІДНОШЕННЯ СТРОКІВ ЗДІЙСНЕННЯ РЕГУЛЯТИВНОГО Й ОХОРОННОГО ЦИВІЛЬНОГО ПРАВА","authors":"Гуйван Петро Дмитрович","doi":"10.32837/chc.v0i41.415","DOIUrl":null,"url":null,"abstract":"Наукова стаття присвячена порівнянню строків здійснення регулятивного цивільного права та строків реалізації права на захист у разі правопорушення. Попри зовнішню схожість вказаних темпоральних характеристик, у роботі відзначається їхня різна сутність і призначення. Особлива увага надається дослідженню таких матеріально-правових строків: присічних регулятивних і давнісних (позовна давність). Річ у тім, що у доктрині часто з їхнім спливом пов’язується припинення суб’єктивного права та можливості його судового захисту. Ми наголошуємо на тому, що це не так. Не можна погодитися із твердженням, ніби закінчення присічного строку одночасно погашає притаманну захисну властивість права. Погасити можна лише те право, що вже виникло, тобто повноваження, яке існує. Якщо ж протягом присічного строку матеріальне право, здійснення якого полягає у вчиненні певних активних дій, не було реалізоване, немає підстав говорити про його порушення. Після закінчення періоду дії правовстановлюючого повноваження особи, що не було реалізоване самим носієм, право на захист не припиняється, воно просто не виникає. Підкреслюється, що правильне розуміння характеру правовідношення, котре перебуває в певному стані, дозволить уникнути неправильної оцінки моменту, коли в зобов’язанні фактично відбулося правопорушення, а це надасть можливість реально захистити своє матеріальне право. Наведені конкретні ситуації, коли правова природа відносин не є очевидною, висловлена обґрунтована критика окремих підходів, коли нечіткість і суперечливість окремих норм вітчизняного законодавства призводить до суперечливого право- застосування. Зокрема, вказується, що страховий випадок призводить до виникнення не охоронного, а регулятивного права, якому кореспондує регулятивний обов’язок здійснити страхову виплату, і лише у разі невиконання вказаного обов’язку у встановлений договором чи правилами страхування строк відбудеться порушення вказаного суб’єктивного права та з’явиться можливість юридичного захисту.","PeriodicalId":297037,"journal":{"name":"Часопис цивілістики","volume":"3 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0000,"publicationDate":"2021-08-06","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":"0","resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":null,"PeriodicalName":"Часопис цивілістики","FirstCategoryId":"1085","ListUrlMain":"https://doi.org/10.32837/chc.v0i41.415","RegionNum":0,"RegionCategory":null,"ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":null,"EPubDate":"","PubModel":"","JCR":"","JCRName":"","Score":null,"Total":0}
引用次数: 0
Abstract
Наукова стаття присвячена порівнянню строків здійснення регулятивного цивільного права та строків реалізації права на захист у разі правопорушення. Попри зовнішню схожість вказаних темпоральних характеристик, у роботі відзначається їхня різна сутність і призначення. Особлива увага надається дослідженню таких матеріально-правових строків: присічних регулятивних і давнісних (позовна давність). Річ у тім, що у доктрині часто з їхнім спливом пов’язується припинення суб’єктивного права та можливості його судового захисту. Ми наголошуємо на тому, що це не так. Не можна погодитися із твердженням, ніби закінчення присічного строку одночасно погашає притаманну захисну властивість права. Погасити можна лише те право, що вже виникло, тобто повноваження, яке існує. Якщо ж протягом присічного строку матеріальне право, здійснення якого полягає у вчиненні певних активних дій, не було реалізоване, немає підстав говорити про його порушення. Після закінчення періоду дії правовстановлюючого повноваження особи, що не було реалізоване самим носієм, право на захист не припиняється, воно просто не виникає. Підкреслюється, що правильне розуміння характеру правовідношення, котре перебуває в певному стані, дозволить уникнути неправильної оцінки моменту, коли в зобов’язанні фактично відбулося правопорушення, а це надасть можливість реально захистити своє матеріальне право. Наведені конкретні ситуації, коли правова природа відносин не є очевидною, висловлена обґрунтована критика окремих підходів, коли нечіткість і суперечливість окремих норм вітчизняного законодавства призводить до суперечливого право- застосування. Зокрема, вказується, що страховий випадок призводить до виникнення не охоронного, а регулятивного права, якому кореспондує регулятивний обов’язок здійснити страхову виплату, і лише у разі невиконання вказаного обов’язку у встановлений договором чи правилами страхування строк відбудеться порушення вказаного суб’єктивного права та з’явиться можливість юридичного захисту.