{"title":"КУЛЬТУРА ЯК СПОСІБ ВЗАЄМОЗВ’ЯЗКУ СУСПІЛЬСТВА З ПРИРОДОЮ","authors":"Іван Скиба","doi":"10.18372/2412-2157.35.16565","DOIUrl":null,"url":null,"abstract":"У статті проведено дослідження специфіки культури як способу взаємозв`язку суспільства з природою. Авторґрунтується на позиції, що дослідження сутності культури невідворотно стикається з антиномічністю, тобто суперечністюміж двома судженнями, які визнаються як вірні. З одного боку, культура є надприродною, позабіологічною, її неможливозвести лише до природного. З іншого боку, культуру, окрім як із природного, більше ні з чого побудувати. У такий спосіб,створюється враження про одночасну єдність та відмінність культурного й природного. Даний ракурс дослідженняпередбачає в перспективі необхідність врахування обох точок зору. Це веде до визнання паритетності, а непріоритетності в розумінні стратегії розвитку культури та природи. Ключ до вирішення даного питання, на думку автора,лежить в антпропологічній площині, оскільки саме людина активно впливає на взаємодію культури і природи, об’єднуючиобидві ці системи.","PeriodicalId":166151,"journal":{"name":"Proceedings of the National Aviation University Series Philosophy Cultural","volume":"14 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0000,"publicationDate":"2023-07-20","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":"0","resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":null,"PeriodicalName":"Proceedings of the National Aviation University Series Philosophy Cultural","FirstCategoryId":"1085","ListUrlMain":"https://doi.org/10.18372/2412-2157.35.16565","RegionNum":0,"RegionCategory":null,"ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":null,"EPubDate":"","PubModel":"","JCR":"","JCRName":"","Score":null,"Total":0}
引用次数: 0
Abstract
У статті проведено дослідження специфіки культури як способу взаємозв`язку суспільства з природою. Авторґрунтується на позиції, що дослідження сутності культури невідворотно стикається з антиномічністю, тобто суперечністюміж двома судженнями, які визнаються як вірні. З одного боку, культура є надприродною, позабіологічною, її неможливозвести лише до природного. З іншого боку, культуру, окрім як із природного, більше ні з чого побудувати. У такий спосіб,створюється враження про одночасну єдність та відмінність культурного й природного. Даний ракурс дослідженняпередбачає в перспективі необхідність врахування обох точок зору. Це веде до визнання паритетності, а непріоритетності в розумінні стратегії розвитку культури та природи. Ключ до вирішення даного питання, на думку автора,лежить в антпропологічній площині, оскільки саме людина активно впливає на взаємодію культури і природи, об’єднуючиобидві ці системи.