СИСТЕМА ПСИХОТЕРАПЕВТИЧНОЇ КОРЕКЦІЇ СТАНІВ ПСИХІЧНОГО ВИСНАЖЕННЯ У СТУДЕНТІВ 1-3 КУРСІВ ВИЩОГО НАВЧАЛЬНОГО МЕДИЧНОГО ЗАКЛАДУ

Abstract

Мета дослідження. На підґрунті проведеного клініко-анамнестичного, психодіагностичного та клініко-психопатологічного дослідження явища психічного виснаження розробити та перевірити ефективність системи психотерапевтичної корекції зазначених станів у студентів 1-3 курсів вищого навчального медичного закладу. Матеріали та методи. Із дотриманням принципів біоетики та за умов наявності добровільної інформованої згоди у сесійний період було обстежено 770 студентів Запорізького державного медичного університету (Запоріжжя, Україна), що навчались на різних курсах та факультетах закладу. Серед сформованого контингенту попередньо було виявлено студентів, що мають ознаки психічного виснаження: їх частка серед учнів першого року навчання склала 44 (47,8%) студенти, другого – 48 (49,5%) студентів, третього – 75 (64,7%) студентів. Результати та їх обговорення. Розроблено систему психотерапевтичної корекції станів психічного виснаження у студентів 1-3 курсів вищого навчального медичного закладу, що базується на принципах екзистенціальної психотерапії та передбачає підбір конгруентних методів психотерапевтичного впливу в залежності від типу виявленого варіанту стану психічного виснаження. Було доведено, що розроблена система має високий рівень ефективності: студенти, що отримували відповідний психотерапевтичний супровід, демонстрували нижчі показники емоційного виснаження, деперсоналізації, були менш схильні до редукції особистих досягнень, набагато краще оцінювали своє самопочуття, мали вищий рівень активності та настрою у порівнянні зі студентами, що такий супровід не отримували. Висновки. Розроблено ефективну систему психотерапевтичної корекції станів психічного виснаження у студентів 1-3 курсів вищого навчального медичного закладу, що базується на засадах екзистенціальної психотерапії та є елементом багаторівневого комплексу заходів психологічного супроводу студентської молоді, що потребує подальшого удосконалення шляхом налагодження супутніх компонентів організаційного та педагогічного впливу з метою подолання та попередження формування стійких станів дезадаптації.