ПОЕТИКА МІСТИЧНОГО В ПОВІСТІ МИХАЙЛА ГАФІЇ ТРАЙСТИ «ЛЮДИНА З ТОГО СВІТУ»

Abstract

Тема надприродного, загадкового завжди хвилювала людську думку, тому протягом цивілізаційного поступу було зроблено безліч спроб осмислити непізнаване. Продуктивним способом проникнення в позасвідоме стало словесне мистецтво, яке давало можливість вийти за межі профанного світу. Поєднання реального та інтуїтивного типів художнього світовідчуття – характерна риса творчості сучасного українського письменника Румунії Михайла Гафії Трайсти. Художнє осягнення наслідків взаємодії людини з проявами потойбічного покладено в основу його повісті «Людина з того світу». У статті здійснено аналіз поетики містичного у творі крізь призму окремих засад рецептивної естетики, міфологічної школи літературознавства та інтертекстуального методу. М. Трайста використовує мотиви перетину двох паралельних світів – людського та неземного, завдяки чому головний герой здобуває містичний досвід взаємодії з надприродними силами, що негативно впливає на його подальшу долю. Посилює ірраціональний струмінь твору й мотив подорожі в часі. Автор, удаючись до прийому містичного припущення, не дає раціонального пояснення такому розвитку подій, спонукаючи реципієнта до співтворення тексту. У статті з’ясовано, що містичне наповнення повісті засноване на фольклорних джерелах, а саме народних переказах про мертвих на весіллі, що побутували на рідній автору Мараморощині (Румунія), віруваннях у надприродну силу часових, просторових меж, а також перехідних станів людини. Містичну атмосферу повісті посилюють також міфологічні образи-символи та релігійні (біблійні) мотиви. Такі спостереження дають підстави до висновку, що повість Михайла Гафії Трайсти «Людина з того світу» цілком вписується в рамки літературного метажанру містики. Окрім цього, у творі спостерігаємо окремі риси детективного, філософського, соціально-психологічного, готичного жанрів. Засобами творення атмосфери надприродного у творі виступають: нежиттєподібність ситуації, що є осердям сюжету повісті; прийом зображення взаємодії двох вимірів; прийом містичного припущення; сугестія, асоціативність, інтертекстуальність.