{"title":"Ефективне використання «чистих» земель України в умовах сталого розвитку","authors":"Olha Budziak, Vasyl Budziak, Оlena Hrytsak","doi":"10.51599/are.2021.07.03.10","DOIUrl":null,"url":null,"abstract":"Мета. Мета статті – дослідити ефективне використання «чистих» земель у процесі урбанізованого (міського, сільського, селищного) розвитку як одного з аспектів боротьби з деградацією земель України в умовах сталого розвитку шляхом збереження земель для майбутніх поколінь. \nМетодологія / методика / підхід. Методологічний підхід передбачає вивчення світової практики управління земельними ресурсами та землекористуванням. Оцінювання ефективного використання земель базувалося на дослідженні темпів споживання «чистої» землі міськими агломераціями й іншими населеними пунктами до темпів приросту/скорочення наявного населення України в період 2000–2018 рр. \nРезультати. Установлено, що землі міст у структурі земельного фонду країни становлять 12 %. Досліджено, що за період з 2000 до 2018 рр. споживання «чистих» земель в Україні відбувалося в містах зі швидкістю 48,8 км2 або 0,01 % за рік та 266 км2 або 0,04 % за рік у селах і селищах. Разом із цим зросла й площа землі відведеної під забудову з розрахунку на одного мешканця міста на 0,008 га/чол. та одного сільського жителя на 0,11 га/чол. Виявлено, що при зменшенні загальної чисельності населення, в тому числі міських жителів, за досліджуваний період відбувся внутрішньо-регіональний міграційний його приріст у 2,1 %, зумовлений як пошуком роботи, так і переселенням населення з тимчасово окупованих територій Донецької та Луганської областей, АР Криму, який призвів до необґрунтованого збільшення площ забудованих земель населених пунктів окремих регіонів. Однак темпи скорочення чисельності населення в динаміці все ж виявилися значно вищими за темпи зниження обсягів споживання «чистої» землі, що характеризує використання земель як мало ефективне. Швидкість споживання «чистих» земель в Україні становила 315 км2 за рік і є однією з найнижчих порівняно з країнами ЄС, однак основним орієнтиром, як і в розвинених країнах світу, має стати досягнення до 2050 р. нульового рівня споживання «чистих» земель. \nОригінальність / наукова новизна. Уперше досліджено ефективне використання «чистих» земель, основне призначення яких – забезпечити збереження та функціонування природних екосистем для невиснажливого, довгострокового та ефективного їх використання, а також доведено вплив внутрішньо-регіональної міграційної активності населення, зокрема, внутрішньо переміщених осіб з окупованих територій, на темпи споживання земель України. \nПрактична цінність / значущість. Результати дослідження можуть служити як орієнтиром для порівняння швидкості споживання «чистих» земель України в майбутньому, щоб зменшувати темпи втрат родючих земель та напівприродних чи природних територій, так і для оцінки прогресу сталого управління землею в цілому.","PeriodicalId":398637,"journal":{"name":"Agricultural and Resource Economics: International Scientific E-Journal","volume":"519 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":1.3000,"publicationDate":"2021-09-20","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":"2","resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":null,"PeriodicalName":"Agricultural and Resource Economics: International Scientific E-Journal","FirstCategoryId":"1085","ListUrlMain":"https://doi.org/10.51599/are.2021.07.03.10","RegionNum":0,"RegionCategory":null,"ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":null,"EPubDate":"","PubModel":"","JCR":"","JCRName":"","Score":null,"Total":0}
引用次数: 2
Abstract
Мета. Мета статті – дослідити ефективне використання «чистих» земель у процесі урбанізованого (міського, сільського, селищного) розвитку як одного з аспектів боротьби з деградацією земель України в умовах сталого розвитку шляхом збереження земель для майбутніх поколінь.
Методологія / методика / підхід. Методологічний підхід передбачає вивчення світової практики управління земельними ресурсами та землекористуванням. Оцінювання ефективного використання земель базувалося на дослідженні темпів споживання «чистої» землі міськими агломераціями й іншими населеними пунктами до темпів приросту/скорочення наявного населення України в період 2000–2018 рр.
Результати. Установлено, що землі міст у структурі земельного фонду країни становлять 12 %. Досліджено, що за період з 2000 до 2018 рр. споживання «чистих» земель в Україні відбувалося в містах зі швидкістю 48,8 км2 або 0,01 % за рік та 266 км2 або 0,04 % за рік у селах і селищах. Разом із цим зросла й площа землі відведеної під забудову з розрахунку на одного мешканця міста на 0,008 га/чол. та одного сільського жителя на 0,11 га/чол. Виявлено, що при зменшенні загальної чисельності населення, в тому числі міських жителів, за досліджуваний період відбувся внутрішньо-регіональний міграційний його приріст у 2,1 %, зумовлений як пошуком роботи, так і переселенням населення з тимчасово окупованих територій Донецької та Луганської областей, АР Криму, який призвів до необґрунтованого збільшення площ забудованих земель населених пунктів окремих регіонів. Однак темпи скорочення чисельності населення в динаміці все ж виявилися значно вищими за темпи зниження обсягів споживання «чистої» землі, що характеризує використання земель як мало ефективне. Швидкість споживання «чистих» земель в Україні становила 315 км2 за рік і є однією з найнижчих порівняно з країнами ЄС, однак основним орієнтиром, як і в розвинених країнах світу, має стати досягнення до 2050 р. нульового рівня споживання «чистих» земель.
Оригінальність / наукова новизна. Уперше досліджено ефективне використання «чистих» земель, основне призначення яких – забезпечити збереження та функціонування природних екосистем для невиснажливого, довгострокового та ефективного їх використання, а також доведено вплив внутрішньо-регіональної міграційної активності населення, зокрема, внутрішньо переміщених осіб з окупованих територій, на темпи споживання земель України.
Практична цінність / значущість. Результати дослідження можуть служити як орієнтиром для порівняння швидкості споживання «чистих» земель України в майбутньому, щоб зменшувати темпи втрат родючих земель та напівприродних чи природних територій, так і для оцінки прогресу сталого управління землею в цілому.