Стан та особливості ресурсного забезпечення санаторно-курортної галузі України в контексті реформи охорони здоров'я

Abstract

Відповідно до поставленої мети досліджено стан та особливості ресурсного забезпечення санаторно-курортних закладів системи МОЗ України. Визначено, що в зарубіжній науковій і науково-методичній літературі проблему оцінювання стану та особливостей ресурсного забезпечення галузей охорони здоров'я розглядають в контексті виконання ключових функцій: управління, генерування ресурсів, фінансування та забезпечення. Обґрунтовано можливість використання цього науково-методичного підходу вітчизняною практикою управління. На основі здійсненого аналізу виявлено основні недоліки та особливості ресурсного забезпечення санаторно-курортних закладів системи МОЗ України. Встановлено, що організаційно-правове регулювання ресурсного забезпечення санаторно-курортної галузі України не відповідає загальній стратегії реформування системи охорони здоров'я. Виявлено, що участь в управлінні галуззю великої кількості урядових структур з різними повноваженнями та стратегічними цілями потребує інтеграції їх функцій та забезпечення ефективної співпраці. На основі аналізу бюджетних програм і показників медичної статистки доведено, що санаторні заклади системи МОЗ України використовують різні моделі фінансування (державну, страхову, приватну). Визначено, що фінансове забезпечення галузі планують на основі оплати за кількість ліжко-місць, і не пов'язано із оплатою за якісні результати надання послуг. Доведено, що незважаючи на проведену реформу системи охорони здоров'я, державні санаторно-курортні заклади не залучені до моделі стратегічних закупівель медичних послуг на основі вартості. Обґрунтовано, що відсутність єдиних підходів до оцінювання і управління ресурсами санаторно-курортних закладів системи МОЗ України спричинило критичне скорочення планової потужності санаторіїв, зношення їх матеріально-технічної бази, зниження якості лікування, демотивацію медичного персоналу. Спалах COVID-19 посилив кризові прояви у функціонуванні та ресурсному забезпеченні санаторно-курортної галузі. Зроблено висновок, що обсяги ресурсного забезпечення санаторно-курортної галузі не відповідають сучасним потребам і світовим стандартам якості управління медичною та реабілітаційною допомогою. Доведено, що сучасний стан управління, генерування, фінансування та забезпечення ресурсами санаторно-курортних закладів системи МОЗ України призводить до обмеженого доступу пацієнтів до санаторного лікування, потреби постійного збільшення витрат на утримання санаторних закладів і несправедливого розподілу ресурсів.