ПОНЯТТЯ МУЗИЧНОЇ ТЕРАПІЇ У ІСТОРИКО-КУЛЬТУРНОМУ КОНТЕКСТІ

Abstract

Музика широко використовувалася протягом усієї історії як цілюща сила для полегшення фізіологічного стану і стресу, але тільки в відносно недавній час музична терапія почала розвиватися як повноцінна професія та дисципліна. Що змінилося, так це сучасна та заснована на дослідженнях, практика в галузі охорони здоров’я людини, а також нові та інклюзивні способи зв’язку з музикою. Ця подвійна ідентичність музичної терапії, як професії здоров’я та дисципліни, так і музичної професії та дисципліни, сприяє величезній різноманітності практик, які характеризують сучасну музичну терапію. Професія музичного терапевта укріплює свою роль в освіті, суспільстві та охороні здоров’я на міжнародному рівні. Незаперечні можливості лікувального та виховного впливу музики в її аналітичній і синтетичній формі на патологічно змінені психічні і соматичні процеси в організмі людини стали імпульсом для виникнення нового наукового напрямку – музикотерапії як одного з лікувально-виховних методів. Термін «музична терапія», найбільш часто вживаний у літературі, має греко-латинське походження й у перекладі означає «лікування музикою». На визначенні поняття «музикотерапія» і його концепції у науковій літературі існують багато різних, досить часто протилежних поглядів вітчизняних і закордонних авторів, що беруть участь у теоретичному і практичному становленні цієї порівняно молодої науки. Аналіз літератури та досліджень з музичної терапії у історико-культурному контексті, дає змогу об’єднати деякі з основних функцій та методів з практики, дослідження та навчання, завдяки яким професія музичного терапевта відома в усьому світі. Дослідження закордонного досвіду становлення та розвитку даної професії та дисципліни, дозволяє впроваджувати практику музичної терапії та розвивати професію музичного терапевта в Україні.