ЛІНГВОСТИЛІСТИЧНІ МАРКЕРИ РОЗМОВНОСТІ В ХУДОЖНІЙ ОПОВІДІ ОЛЕКСАНДРА ВІЛЬЧИНСЬКОГО

Abstract

Мета. Метою статті є виявлення й опис лінгвостилістичних маркерів розмовності в художній оповіді Олександра Вільчинського. Методи дослідження. Для реалізації мети використано такі методи та прийоми, як: описовий, семантико-стилістичний, контекстуально-інтерпретаційний, прийом кількісних підрахунків. Результати. Письменник як мовна особистість формувався на території Західної, Центральної та Південної України, що й зумовило певний склад ареалізмів у його словнику, зокрема діалектизмів та розмовно-просторічних слів. Шляхом аналізу мови його повістей «Криївка», «У степу під Авдіївкою», романів «Дерева на дахах» та «Інші двері» виявлено, що стилетвірною ознакою художньої оповіді митця є стилізація розмовності з метою відтворення живого мовлення українців. Висновки. Виразними маркерами розмовності художньої оповіді О. Вільчинського є широке вживання у його прозі таких ареалізмів, як територіальні діалектизми і розмовно-просторічна лексика. У повісті «Криївка», романах «Дерева на дахах», «Інші двері» активно функціонує діалектна лексика галицько-буковинської та волинської груп говорів на позначення осіб, одягу, взуття, побутових речей, властивостей предметів, певних дій та процесів тощо. Ці ареальні компоненти літературної мови відтворюють побут, звичаї та особливості мовлення жителів Західної України. Для стилізації соціолінгвальних умов Сходу України у повісті «У степу під Авдіївкою» письменник уводить у художню оповідь елементи суржику. Розмовно-просторічна лексика здебільшого представляє рідну для митця Тернопільщину та інші області Західної України. Найбільш частотними є іменники та дієслова, що репрезентують такі лексико-семантичні групи: назви осіб, одягу та взуття, продуктів харчування, транспорту, воєнної техніки та боєприпасів (у повісті «У степу під Авдіївкою»), процесів та дій тощо.