{"title":"ЛІТЕРАТУРНО-МИСТЕЦЬКІ ЧАСОПИСИ ТЕРНОПІЛЛЯ КІНЦЯ ХІХ — ПЕРШОЇ ТРЕТИНИ ХХ СТОЛІТТЯ","authors":"Тетяна Решетуха","doi":"10.25128/2304-1222.22.54.01","DOIUrl":null,"url":null,"abstract":"У статті окреслюється цілісна картина становлення та функціонування літературно-мистецьких часописів Тернопілля кінця ХІХ – першої третині ХХ століття, з’ясувється їх змістове наповнення і тематичне спрямування. \nЗазначається, що уже перший українськомовний часописом краю – рукописна газета членів учнівського товариства «Громада» «Сніп» (1876) – мала риси літературного часопису. Наголошується, що усі рукописні літературно-мистецькі часописи («Поступ», (Бережани); «Ідея», «Перший промінь», «Праця» (Тернопіль); «Перші кроки», «Юнацтво», «Хвиля», «Проліски» (Кременець)) видавалися учнями гімназій. Перші чотири датуються періодом Австро-Угорського панування, кременецькі видання – 20-ми роками міжвоєнного періоду. Вони містили художні твори (поетичні та прозові) в першу чергу самих гімназистів, а також українських письменників і поетів, а також статті національно-патріотичного та літературознавчого змісту. Видання відзначалися невеликим обсягом, обмеженою читацькою аудиторією і нетривали періодом існування – зазвичай вдавалося видати кілька чисел. Окремі видання («Ідея», «Перший промінь», «Юнацтво») тиражувалися на гектографі. \nДруковані літературно-мистецькі часописи краю («Молодїж», «Чар-зілля», «Літературно-науковий вістник», «Сяйво» (Тернопіль), «Віра» (Кременець)) характеризуються широкою автурою, високим рівнем опублікованих у них творів. Два з п’яти видань («Чар-зілля» та «Літературно-науковий вістник») не були власне тернопільським, а їх редакції передислокувалися у місто зі Львова через помірну ціну на друкарські послуги. \nЛітературно-мистецькі видання Тернопільщини кінця ХІХ – першої третини ХХ століття були покликані до життя щораз більшою потребою в українському слові як реальному чинникові суспільного поступу нації, гуртуванням українців, піднесенням рівня їхньої національної свідомості. Вони видавалися з приватної ініціативи їх засновників – тодішніш чи майбутніх видатних постатей, громадських та культурних діячів України чи краю.","PeriodicalId":224441,"journal":{"name":"Studia Methodologica","volume":"144 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0000,"publicationDate":"2022-12-20","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":"0","resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":null,"PeriodicalName":"Studia Methodologica","FirstCategoryId":"1085","ListUrlMain":"https://doi.org/10.25128/2304-1222.22.54.01","RegionNum":0,"RegionCategory":null,"ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":null,"EPubDate":"","PubModel":"","JCR":"","JCRName":"","Score":null,"Total":0}
引用次数: 0
Abstract
У статті окреслюється цілісна картина становлення та функціонування літературно-мистецьких часописів Тернопілля кінця ХІХ – першої третині ХХ століття, з’ясувється їх змістове наповнення і тематичне спрямування.
Зазначається, що уже перший українськомовний часописом краю – рукописна газета членів учнівського товариства «Громада» «Сніп» (1876) – мала риси літературного часопису. Наголошується, що усі рукописні літературно-мистецькі часописи («Поступ», (Бережани); «Ідея», «Перший промінь», «Праця» (Тернопіль); «Перші кроки», «Юнацтво», «Хвиля», «Проліски» (Кременець)) видавалися учнями гімназій. Перші чотири датуються періодом Австро-Угорського панування, кременецькі видання – 20-ми роками міжвоєнного періоду. Вони містили художні твори (поетичні та прозові) в першу чергу самих гімназистів, а також українських письменників і поетів, а також статті національно-патріотичного та літературознавчого змісту. Видання відзначалися невеликим обсягом, обмеженою читацькою аудиторією і нетривали періодом існування – зазвичай вдавалося видати кілька чисел. Окремі видання («Ідея», «Перший промінь», «Юнацтво») тиражувалися на гектографі.
Друковані літературно-мистецькі часописи краю («Молодїж», «Чар-зілля», «Літературно-науковий вістник», «Сяйво» (Тернопіль), «Віра» (Кременець)) характеризуються широкою автурою, високим рівнем опублікованих у них творів. Два з п’яти видань («Чар-зілля» та «Літературно-науковий вістник») не були власне тернопільським, а їх редакції передислокувалися у місто зі Львова через помірну ціну на друкарські послуги.
Літературно-мистецькі видання Тернопільщини кінця ХІХ – першої третини ХХ століття були покликані до життя щораз більшою потребою в українському слові як реальному чинникові суспільного поступу нації, гуртуванням українців, піднесенням рівня їхньої національної свідомості. Вони видавалися з приватної ініціативи їх засновників – тодішніш чи майбутніх видатних постатей, громадських та культурних діячів України чи краю.