МІСЦЕ ІНГІБІТОРІВ SGLT2 ТА L-КАРНІТИНУ В ЛІКУВАННІ ХВОРИХ ІЗ ГКС (STEMI) НА ТЛІ ЦУКРОВОГО ДІАБЕТУ 2 ТИПУ

Abstract

РЕЗЮМЕ. Інсулінорезистентність (ІР) відіграє істотну роль у розвитку серцево-судинних захворювань і має несприятливий прогностичний вплив на перебіг гострого інфаркту міокарда (ГІМ) внаслідок прямого проатерогенного ефекту та метаболізм-пошкоджувального впливу на скоротливу функцію міокарда. Мета – оцінка ефективності лікування хворих на ГКС (STEMI) в поєднанні з ЦД2 шляхом включення до складу протокольної програми терапії курсу парентерального застосування L-карнітину – карнівіту та інгібітора SGLT2 дапагліфлозину.  Матеріал і методи. Обстежено 85 хворих на ГКС (STEMI), який розвинувся на тлі ЦД2. Пацієнтів поділили на три групи: 1 групу склали 25 хворих, які після проведення ПКВ отримували протокольне медикаментозне лікування, 2 дослідну групу склали 28 осіб, які додатково отримували карнівіт (2,0 г) у формі внутрішньовенних вливань, 3 групу склали 32 особи, яким додатково призначали дапагліфлозин (10 мг/добу). Контрольну групу склали 20 практично здорових волонтерів без серцево-судинної патології. Діагноз ГКС (ІМ) верифікували згідно з рекомендаціями ESC (2018), а ЦД2 – згідно з АDAiIDF (2010). Наявність інсулінорезистентності (ІР) оцінювали за рівнем індексу HOMA-IR. Результати. У більшості коморбідних пацієнтів (ГКС+ЦД2) (87,5 %) був ускладнений перебіг ІМ, причиною якого стали метаболічні (енергетичні) зміни в міокарді та коронарних судинах унаслідок додаткових впливів інсулінорезистентності, гіперглікемії та гіперінсулінемії. Про порушення вуглеводневого обміну у цих коморбідних хворих свідчать гіперглікемія та підвищення індексу НОМА. Корекція виявлених порушень гемодинаміки шляхом застосування аргінін/карнітинової суміші сприяла зменшенню постінфарктного ремоделювання серця, зростанню ФВ (на 7 %) і зниженню частоти ускладнень, загрозливих для життя, а комплексне лікування з додатковим включенням дапагліфлозину суттєво покращувало порушений вуглеводневий обмін та знижувало рівень ІР. Висновки. У хворих на інфаркт міокарда в поєднанні з цукровим діабетом 2 типу у вихідному стані розвивається виражена інсулінорезистентність з порушенням вуглеводного обміну та зниженням систоло-діастолічної функції серця, які є тригерами для розвитку ускладненого перебігу даної коморбідної патології. Комплексне лікування з включенням карнітину та дапагліфлозину у цих коморбідних хворих сприяло відновленню чутливості тканин до інсуліну, покращенню вуглеводного обміну і достовірному зниженню частоти життєво небезпечних ускладнень.