РОЛЬ МІЖНАРОДНОЇ КЛАСИФІКАЦІЇ ФУНКЦІОНУВАННЯ У ПОСТАНОВЦІ ЦІЛЕЙ РЕАБІЛІТАЦІЇ

Abstract

РЕЗЮМЕ. Відомо, що Міжнародна класифікація функціонування, обмеження життєдіяльності та здоров’я (МКФ) (англ. International Classification of Functioning, Disability and Health, ICF) – це класифікація компонентів функціональності та обмеження життєдіяльності. Вона вимірює функціонування людини у суспільстві, незалежно від причин ураження. Важливими компонентами використання МКФ є те, що вона підсилює роль людини в суспільстві незалежно від її фізичних можливостей. Якість життя відображає функціонування пацієнта в суспільстві. Також МКФ визначає вплив навколишнього середовища та особистісних чинників на функціонування людини. Мета – проаналізувати сучасні дослідження та визначити особливості Міжнародної класифікації функціонування, обмежень життєдіяльності та здоров’я у постановці цілей реабілітації фізичним терапевтом. Матеріал і методи. За допомогою пошукових баз даних мережі «Інтернет» здійснено бібліосистематичний огляд джерел інформації та аналіз матеріалів щодо особливостей застосування міжнародної класифікації функціонування, обмежень життєдіяльності у постановці цілей реабілітації. Результати. В огляді проаналізовано сучасні дослідження у напрямку Міжнародної класифікації функціонування, описано роль МКФ у постановці цілей реабілітації. Постановка цілей реабілітації та розподіл відповідальності між різними фахівцями реабілітаційної команди дозволяють, з одного боку, виконувати свої обов’язки незалежно один від одного, з іншого боку – спільно сприяти формуванню нового функціонального статусу пацієнта з точною координацією своїх дій з іншими фахівцями. Мультидисциплінарна команда формує план реабілітаційних заходів (інтервенцій) на основі МКФ, що є ключовим інструментом для постановки цілей процесу реабілітації. Висновки. Міжнародна класифікація функціонування відіграє важливу роль у встановленні цілей реабілітації, оскільки вона забезпечує систематичний підхід до оцінки та категоризації функціонування осіб з обмеженими можливостями, сприяє стандартизації процесу, покращенню комунікації та точному визначенню результатів реабілітації. Цілі реабілітації повинні бути спрямовані на покращення якості життя та незалежності осіб із обмеженими можливостями, враховуючи їхні індивідуальні потреби. Постановка чітких, реалістичних та індивідуалізованих цілей є ключовим елементом успішної реабілітації.