{"title":"РОДИННА Й СІМЕЙНА ТЕМАТИКА У ПОЕЗІЇ Т. ШЕВЧЕНКА 1849 РР.","authors":"Юрій Миненко","doi":"10.25128/2304-1222.22.53.08","DOIUrl":null,"url":null,"abstract":"У статті проаналізовані твори Т. Шевченка, в яких розкривається тема сім’ї й родини. У цих творах ліричне «я» поета зливається з авторським, що підтверджує – перед нами переживання й думки самого Шевченка. Світогляд поета цілком збігається з патріархальними поглядами українського села середини ХІХ століття. Саме тому головним джерелом родинної і сімейної тематики поезій стала народна пісенна творчість. На мотиви українського фольклору написано багато творів 1849 року. \nОсобливо посилюються мотиви самотності, бажання «щирого серця» у поезії періоду заслання. В окремих поезіях ліричне «Я» автора намагається нібито відмовитися від намірів знайти вірну подругу життя. однак їхня несправжніст, «вдаваність» підтверджується насиченістю поезій романтичними ідилічними картинами, а також дитячими образами. Поступово формується усвідомлення про Батьківщину, Україну не лише як матір, а й «дружину» ліричного «Я» автора у поетичній творчості Тараса Шевченка. \nЦьому, приміром, присвячена уся невеличка поема «Сотник», що підтверджує: шлюб старого діда і молодої дівчини є явищем неприроднім, як це і сприймалося у патріархальному українському селі. Одружуватися самому Шевченку після заслання може бути вже запізно. Сприятливий час для створення сім’ї уже минув. Хоча спроб одружитися Шевченко не залишатиме і після заслання, прикладом чого може бути історія з Ликерією Полусмаковою. \nЛіричний герой поезії «Нащо мені женитися?» обирає козацьку волю, а його «чорнобривкою» стане «високая могилонька», а не молода дівчина. Таке розв’язання сюжету свідчить про невіру поета не лише у щасливе, а й у будь-яке майбутнє. \nОкреме місце у поезії Шевченка посідають дитячі образи. Образ сироти у Шевченка посідає чільне місце. Не забуваймо також, що й сам поет з 11-річного віку був круглим сиротою. Проекцію на власний життєвий досвід знаходимо у поезії «І золотої й дорогої».","PeriodicalId":224441,"journal":{"name":"Studia Methodologica","volume":"33 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0000,"publicationDate":"2022-09-20","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":"0","resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":null,"PeriodicalName":"Studia Methodologica","FirstCategoryId":"1085","ListUrlMain":"https://doi.org/10.25128/2304-1222.22.53.08","RegionNum":0,"RegionCategory":null,"ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":null,"EPubDate":"","PubModel":"","JCR":"","JCRName":"","Score":null,"Total":0}
引用次数: 0
Abstract
У статті проаналізовані твори Т. Шевченка, в яких розкривається тема сім’ї й родини. У цих творах ліричне «я» поета зливається з авторським, що підтверджує – перед нами переживання й думки самого Шевченка. Світогляд поета цілком збігається з патріархальними поглядами українського села середини ХІХ століття. Саме тому головним джерелом родинної і сімейної тематики поезій стала народна пісенна творчість. На мотиви українського фольклору написано багато творів 1849 року.
Особливо посилюються мотиви самотності, бажання «щирого серця» у поезії періоду заслання. В окремих поезіях ліричне «Я» автора намагається нібито відмовитися від намірів знайти вірну подругу життя. однак їхня несправжніст, «вдаваність» підтверджується насиченістю поезій романтичними ідилічними картинами, а також дитячими образами. Поступово формується усвідомлення про Батьківщину, Україну не лише як матір, а й «дружину» ліричного «Я» автора у поетичній творчості Тараса Шевченка.
Цьому, приміром, присвячена уся невеличка поема «Сотник», що підтверджує: шлюб старого діда і молодої дівчини є явищем неприроднім, як це і сприймалося у патріархальному українському селі. Одружуватися самому Шевченку після заслання може бути вже запізно. Сприятливий час для створення сім’ї уже минув. Хоча спроб одружитися Шевченко не залишатиме і після заслання, прикладом чого може бути історія з Ликерією Полусмаковою.
Ліричний герой поезії «Нащо мені женитися?» обирає козацьку волю, а його «чорнобривкою» стане «високая могилонька», а не молода дівчина. Таке розв’язання сюжету свідчить про невіру поета не лише у щасливе, а й у будь-яке майбутнє.
Окреме місце у поезії Шевченка посідають дитячі образи. Образ сироти у Шевченка посідає чільне місце. Не забуваймо також, що й сам поет з 11-річного віку був круглим сиротою. Проекцію на власний життєвий досвід знаходимо у поезії «І золотої й дорогої».