ВИТОКИ ТА ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНА БАЗА ЗАПОЧАТКУВАННЯ ТА РЕАЛІЗАЦІЇ РЕФОРМИ НОВОЇ УКРАЇНСЬКОЇ ШКОЛИ

Abstract

Статтю присвячено вивченню витоків та теоретико-методологічного підґрунтя реформи Нової української школи. За результатами аналізу наукових джерел авторами з’ясовано, що реалізація освітньої політики України у сфері реформування загальної середньої освіти розпочалась із початкової ланки освітньої системи з урахуванням досвіду Фінляндії, Норвегії, США, Канади та Польщі. Узагальнено основні чинники, які забезпечили стабільну й ефективну імплементацію реформ у цих країнах та відіграли певну роль у започаткуванні й реалізації реформи НУШ в Україні: практичність, індивідуальність та добровільність навчання; престижність професії вчителя; креативність учителів; організація якісного освітнього середовища; гнучкість методів і технологій навчання; автономія освітніх закладів; незмінність реформаторського політичного курсу в освіті; багатовекторність впливу на хід реформ у фінській системі; спеціальне навчання педагогів та керівників закладів освіти; наголос на краєзнавчому, регіональному, національному компонентах освітнього процесу. Установлено, що основні з цих положень відображено в Концепції НУШ, яка ґрунтується на дев’ятикомпонентній формулі: компетентнісне навчання; орієнтація на потреби учня; педагогіка партнерства; умотивований учитель; забезпечення автономності шкіл та справедливий розподіл публічних коштів; нова структура школи, що включає два цикли навчання (адаптаційно-ігровий і основний); сучасне освітнє середовище, що передбачає створення в класній аудиторії 8 навчальних осередків.