ПРАВОВА ПРИРОДА МЕДІАЦІЇ ТА ПРАКТИКА ЇЇ ЗАСТОСУВАННЯ У ПРОЦЕСІ ВИРІШЕННЯ ПОДАТКОВИХ СПОРІВ

Abstract

країнах світу через застосування медіації. Охарактеризовано процедури проведення медіації у Німеччині, Нідерландах, Франції, Фінляндії, Італії, Ірландії, Сполучених Штатах Америки, Великобританії та Австралії. Виявлено спільні та відмінні риси вирішення податкових спорів у цих країнах із залученням медіаторів. Констатовано відсутність цілісного нормативно закріпленого механізму, що дозволив би вирішувати податкові спори в Україні через застосування медіації. Це актуальна проблема, оскільки є потреба в альтернативному механізмі вирішення податкових спорів. Акцентовано увагу на позитивних рисах медіації, які чітко проявляються у країнах, що використовують такий інститут на законодавчому рівні. Медіація визначається як процес, у рамках якого спір вирішується за допомогою медіатора, основним завданням якого є координація дій конфліктуючих сторін для обрання найкращого варіанту розв’язання суперечки, який враховував би їхні інтереси. Його призначення – сприяти процесу формування рішення, яке буде прийнятне для обох сторін податкового конфлікту, вирішуючи їх розбіжності в межах правових відносин. Досліджено цілу низку існуючих у науковій літературі підходів до визначення суті медіації. Різні автори пропонують своє бачення суті медіації, проте системний їх аналіз дозволяє виокремити загальні риси. Медіація є процесом, де сторони конфлікту, з використанням допомоги нейтрального фасилітатора – медіатора, активно долають спір, що між ними виник. Основні риси медіації включають незалежність та нейтральність медіатора, добровільну участь у процесі медіації, гарантію конфіденційності всіх даних, які виявляються в ході медіації, а також повний контроль з боку учасників над ходом вирішення спору і його результатами.