Стратегування регіонального розвитку за воєнного стану

Abstract

Традиційні моделі публічного управління в умо­вах тривалих масштабних криз трансформуються, ще більше видозмінюючись в умовах воєнного стану, що акцентує проблему стійкості державно-управлінської системи у військовому конфлікті невизначеної тривалості. Метою статті є визначення особливостей регіонального розвитку в умовах воєнного стану, окреслення трансформацій публіного управління й підходів до стратегування на регіональному рівні. Для цього застосовано емпіричні методи, зокрема аналізу й синтезу, графічний, монографічний, абстрактнологічний, гіпотетичний, теоретичного узагальнення та структурно-функ­ціонального аналізу. В умовах тривалої війни збільшуються ризики посилення владної вер-тикалі на довгострокову і невизначену пер-спективу. Нові підходи до стратегування регіонального розвитку України окреслюють пріоритети розвитку регіонів з урахуванням їх диспозицій. Стратегічне планування має базуватися на системному та процесному підходах, бути ризик-орієнтованим, що забезпечить стійкість публічного управління, державне адміністрування на регіональному рівні в умовах воєнного стану та в повоєнній відбудові країни. Застосування біоекологічної моделі у стратегічному плануванні дає змогу комплексно оцінити переваги, ризики й загрози регіонального розвитку, забезпечити децентралізацію владних повноважень та підвищи-ти роль місцевого самоврядування. Такий підхід створює передумови для більш ефективного й прозорого залучення цільових інвестицій у повоєнний розвиток регіонів та громад.