ТОЛЕРАНТНІСТЬ ДО НЕВИЗНАЧЕНОСТІ ЯК ЧИННИК УХВАЛЕННЯ РІШЕНЬ ТА СТРЕСОВОЇ АДАПТАЦІЇ КЕРІВНИКІВ БІЗНЕСУ

Abstract

Метою статті є аналіз емпіричних даних, що обґрунтовують зв’язок між толерантністю до невизначеності, стратегіями прийняття рішень, рівнем стресу та успішністю адаптації керівників бізнесу у ситуації воєнного стану. Методологія. В основу дослідження лягло уявлення про війну як екстраординарну кризову ситуацію, що характеризується високим рівнем невизначеності та викликає широкий спектр адаптивних реакцій. У жовтні– листопаді 2022 р. проведене онлайн-опитування 109 підприємців та керівників бізнес-організацій. З’ясовані особливості життєвої ситуації та стану професійних справ, на основі чого виділено три експериментальні групи з різною адаптивністю: проблемна (25 осіб), нормальна (59 осіб), надуспішна (25 осіб). Вивчено особливості прийняття рішень та особистісні чинники, які впливають на цей процес. Використано опитувальник «Загальний стиль прийняття рішень» GDMS, Мельбурнський опитувальник прийняття рішень MDMQ, Опитувальник раціональності-інтуїтивності REI-40, Індикатор когнітивних стилів CoSI, Шкалу сприйнятого стресу PSS-10, Шкалу інтолерантності до невизначеності Карлетона IUS-12. Проведено порівняльний аналіз даних у групах з різною адаптивністю, розглянуто кореляції змінних. Результати демонструють досить високий рівень толерантності до невизначеності у керівників бізнесу, разом із тим їм властива стурбованість щодо організованості, планування діяльності. Терпимість до невизначених ситуацій визначає характер адаптації. Проблемна адаптація супроводжується високим рівнем прогностичної та гнітючої тривоги, виразною інтолерантністю до невизначеності. Здатність використовувати кризу як стимул для розвитку супроводжується прийняттям невизначеності – таких керівників найменше засмучують непередбачені події, суперечливість чи нестача інформації. Показані численні кореляції показників IUS-12 з параметрами прийняття рішень. Висновки. Толерантність до невизначеності можна розглядати як визначальний чинник, що впливає на когнітивну оцінку стресової ситуації і разом з тим на вибір конструктивних або захисних стратегій її подолання.