Атланти й каріатиди: гуманітарні науки в зиндані сучасного університету

Abstract

Робота присвячена аналiзу сучасного стану гуманiтарних дисциплiн в унiверситетi. У мiру наближення до суспiльства всезагальної цифровiзацiї потреба в гуманiтарних науках зводиться нанiвець, конкуренцiя за робочi мiсця iнтенсифiкується та запити в цих науках замiнюються iншими — потребами у вивченнi технологiй, бiзнесу i комп’ютерних наук. Сучаснi унiверситети розглядають гуманiтарнi дисциплiни як додаткове навантаження для студентiв, якого краще уникати. Це має певнi наслiдки i для структури сучасного унiверситету, де ефективнi менеджери витiснили не надто ефективних професорiв. Гуманiтарнi науки закономiрно опинилися на найнижчiй сходинцi iєрархiї потреб суспiльства достатку. Перебуваючи, здавалося б, у природному для себе освiтньому ареалi, викладачi гуманiтарних дисциплiн в унiверситетi виявляються в ролi гостьових робiтникiв. Наразi серед гуманiтарних наук створена система оцiнки знань, наближена до оцiнки виробничих процесiв у промисловостi, норм виробiтку, i, загалом, аналогiчна iндустрiальному масовому виробництву. Проте фетишизацiя технiчних iнновацiй часто приховує не вповнi рацiональний характер соцiальних iнститутiв i стратегiй розвитку. Найбiльш фундаментальнi прорахунки та фiнансовi витрати пов’язанi не з дефiцитом технологiй, а з дефiцитом гуманiтарного розумiння реальностi. У такiй системi «iдеальнi блага» та гуманiтарнi потреби лише вiдзеркалюють закони економiзму й нових технологiй. В описанiй системi не технiка обслуговує людину та її гуманiтарнi й iдеальнi потреби, а людина з її застарiлими гуманiтарними потребами обслуговує економiку й технiку. Розсудковi економiстськi побудови, що екстраполюють формули вiдношень речей на сферу стосункiв людей, позбавили унiверситет тiєї рацiональностi, яка здавалося б повинна бути синонiмом його назви. Пласкi концепцiї знання поставили сучасний унiверситет на абсолютно iррацiональнi рейки, що призвели до його потворних деформацiй.