СТАН КОМУНІКАТИВНОЇ ФУНКЦІЇ ДІТЕЙ З ТРУДНОЩАМИ У НАВЧАННІ

Abstract

У статті представлено результати діагностики стану сформованості комунікативної функції у дітей з труднощами у навчанні початкової ланки школи з метою корекції проблем. Метою дослідження виступає виокремлення комунікативних навичок з метою корекції недоліків їх сформованості. У дослідженні застосований метод з’ясування змістових характеристик комунікативної діяльності, її діагностики та методів корекційного впливу. Результати. Встановлено, що стан комунікативної функції у дітей з труднощами у навчанні несформований відповідно до нормативного розвитку, що відображається на навчальному процесі дітей цієї категорії. З метою формування необхідно здійснювати як диференційований, так і індивідуальний підхід, що сприятиме покращенню стану комунікативної функції та мисленнєвого процесу. Для формування комунікативних умінь і навичок у програму для 1–4 класів спеціальної школи вводиться курс «Усне (розмовне) мовлення», який можна використовувати під час роботи з дітьми у інклюзивно-реабілітаційних центрах з діагнозом затримка психічного розвитку. До його завдань входить процес оволодіння розмовним мовленням на основі корекції всіх складників мовленнєвого акту: допомогти дітям осмислити й узагальнити наявний у них мовленнєвий досвід, покращити такі якісні характеристики усного мовлення, як звуковимова, темп, дикція, інтонація, виразність; підвищити в них загальну культуру мовленнєвої комунікації і спілкування. Висновок. Діти з порушеннями у навчанні відстають від своїх однолітків за комунікативною діяльністю. У процесі формування навичок соціальної взаємодії в учнів молодшого шкільного віку необхідно здійснювати як диференційований, так і індивідуальний підхід, пов’язаний з глибиною інтелектуальної недорозвиненості конкретної дитини, рівнем її розумової та фізичної працездатності та емоційно-вольової сфери. Необхідно проводити заняття, на яких робиться наголос на комунікативну функцію мовлення, прагматику та семантику мовлення, встановлювати правила ведення розмови, враховувати паралінгвістичний аспект, який включає у себе кінестетику, проксеміку, вокалістику.