Концептуальна модель державного управління у сфері національної безпеки у Великобританії

Abstract

У статті проаналізована концептуальна модель державного управління у сфері національної безпеки у Великобританії. Обґрунтовано, що в англійській стратегії підхід до національної безпеки заснований на ряді ключових цінностей, зокрема: права людини, верховенство закону, законний та відповідальний уряд, правосуддя, свободу, терпимість і можливості для всіх. Ці цінності формують основу безпеки, добробуту та процвітання Великобританії. Англійська стратегія передбачає, що Великобританія займає сприятливе становища для отримання вигоди від глобалізації. У той же час вона бере на себе обов'язок контролювати загрози, спричинені глобалізацією. При цьому загрози поділяються на такі категорії: економічні (загрози відкритим ринкам, світовій фінансовій стабільності, потенційні загрози міжнародній торгівлі); технологічні (Інтернет); демографічні (зростання населення, і пов'язані з цим проблеми з нестачею їжі та води, зростанням безробіття, міграцією); війни та військові конфлікти. В англійській стратегії велике місце відведено питанням зміни клімату. Ця проблема для Англії як острівної держави становить найбільшу загрозу національній безпеці. У зв'язку з цим її рішення є життєво необхідним. Стратегія Великобританії націлена на забезпечення національної безпека країни, вона побудована на основі нової схеми, яка поєднує готовність спеціальних служб до надзвичайних ситуацій за участю пересічних громадян у забезпеченні безпеки в регіонах. У ній наголошується, що громадяни мають бути готовими ефективно відповідати на всі види потенційних загроз від природних лих, як, наприклад, повені до терористичних актів. Стратегія Великобританії виходить із «практичного застосування», наприклад, передбачає створення національного реєстру потенційних ризиків, доступного всім громадянам країни. Проведений аналіз дає підстави зазначити, що в Україні потрібно розробили загальний рамковий стратегічний документ – «Стратегія національної безпеки до 2030 року», де передбачити: глобальну безпеку, європейську безпеку, міжнародну безпеку, розвиток систем національної безпеки та прогнозування подальших етапів формування державної політики у сфері національної безпеки.