ДОСВІД РОЗВИТКУ НАЦІОНАЛЬНОГО ТА РЕГІОНАЛЬНОГО ПРИКОРДОННОГО БЕЗПЕКОВОГО СЕРЕДОВИЩА ПРОВІДНИХ ДЕРЖАВ СВІТУ ТА ОЦІНКА ДОЦІЛЬНОСТІ ЙОГО ВИКОРИСТАННЯ В УКРАЇНІ

У статті проведено аналіз розвитку національного та регіонального прикордонного безпекового середовища провідних держав світу та оцінено можливість використання досвіду його формування в Україні. За результатами проведеного дослідження зроблено такі висновки: розвиток прикордонного безпекового середовища держав світу відбувається під впливом багатьох внутрішніх і зовнішніх умов і факторів, він виявляється у пошуку та встановленні раціонального балансу між бар’єрною та контактною функціями державних кордонів, створенні для цього необхідних спроможностей системи забезпечення прикордонної безпеки; забезпечення прикордонної безпеки здійснюється шляхом вжиття комплексу заходів різного характеру, повноваження із забезпечення прикордонної безпеки можуть покладатися на декілька відомств, серед яких зазвичай одне визначається головним (координаційним); повномасштабна збройна агресія російської федерації зумовлює необхідність урахування впливу загроз воєнного та терористичного характеру; зважаючи на активізацію євроінтеграційних та євроатлантичних процесів України, актуальності для неї набуває врахування багаторічного досвіду формування та розвитку регіонального прикордонного безпекового середовища Європейського Союзу, зокрема, Шенгенської зони; у контексті євроінтеграції важливою є повноцінна структурна та функціональна імплементація в Україні єдиного механізму реалізації прикордонної політики ЄС – “європейського інтегрованого управління кордонами”; у цих умовах необхідно провести фундаментальний реінжиніринг національної системи інтегрованого управління кордонами на організаційно-технологічній базі системи EUROSUR (або її аналогу); під час формування перспективної системи забезпечення прикордонної безпеки як механізму розвитку безпекового середовища держави доцільно врахувати: необхідність забезпечення її адаптивності до істотно диференційованих умов прикордонного безпекового середовища (потреби забезпечення можливості виконання функцій правоохоронного, оборонного та спеціального характеру); необхідність створення відповідних спроможностей органів Держприкордонслужби у контексті функціонування національної системи стійкості та всеохопної оборони держави; планової “вбудови” її національної системи прикордонної безпеки у регіональну систему прикордонної безпеки ЄС, забезпечення інтероперабельності (на семантичному, правовому, організаційному і технічному рівнях) для майбутньої оперативної та технічної взаємодії між системами інтегрованого управління кордонами України та ЄС.