THE STATUS OF THE DEPUTIES OF THE LOWER HOUSE OF PARLIAMENT IN ACCORD WITH GERMAN CONSTITUTIONS OF THE SECOND HALF OF 19-TH – EARLY 20-TH CENTURY

Ключові слова: Рейхстаг, Німецька імперія, Весна народів, Конституція, нижня палата, статус депутата, виборче законодавство, Бісмарк, Вільгельм ІІ, активне та пасивне виборче право, німецький парламентаризм, конституційний процес. Розглянуто історію становлення німецьких конституцій другої половини ХІХ – початку ХХ ст., проаналізовано та охарактеризовано історичну динаміку статусу депутата нижньої палати німецького парламенту. Конституційний процес у Німеччині королівської та імперської доби був відповіддю на суспільний запит демократизації та послаблення традиційного німецького авторитаризму, який відрізнявся в окремих німецьких державах. Активне та пасивне виборче право, яке складає основу статусу депутата, змінювалися відповідно до політичної кон’юнктури. Так, виборче законодавство регулювало віковий, статевий, майновий цензи та ценз осілості, кількість виборців у територіальних виборчих округах та кількість депутатів від певних територій. Відзначено, що зростання населення на межі ХІХ–ХХ ст. не впливало на перерозподіл кількості мандатів від окремих земель, що викривляло принцип пропорційного представництва.