{"title":"欧洲国家在中西部安全中的地位","authors":"Petro Kulakovskyi","doi":"10.15421/352316","DOIUrl":null,"url":null,"abstract":"Стаття присвячена порівняльному аналізу позицій європейських держав Західного Середземноморʼя (Іспанія, Франція, Італія, Португалія) щодо статусу Західної Сахари. Найбільший вплив на формування ставлення згаданих країн до проблеми території сахарців здійснює угода про асоціацію Королівства Марокко та ЄС 2000р. Марокко доклало й докладає максимум зусиль, щоб використовувати економічні важелі впливу на відношення ЄС й звести питання статусу Західної Сахари до сфери внутрішньої політики. Саме як продовження цієї політики Рабат у 2007р. оголосив про розробку проєкту надання регіону статусу автономії. На сьогодні всі чотири держави західного флангу ЄС підтримують цей план Марокко і, як наслідок, їх відмінні на початку окупації Західної Сахари позиції на сьогодні істотно зблизилися. Найбільш промарокканською була й залишається політика Франції. Для Парижа Рабат є стратегічним партнером в регіоні Магрибу, незважаючи на підтримку тісних економічних стосунків з Алжиром. Вагомим чинником впливу на подібну політику Франції є найбільша в Європі марокканська громада в країні. Зовнішня політика Іспанії щодо території сахарців суттєво корегувалася під впливом становища її африканських ексклавів Сеути та Мелільї, а також регульованих Рабатом міграційних потоків із Африки до ЄС. Наслідком останніх є найбільш численна іммігрантська община вихідців з Марокко в Королівстві. Португалія намагається балансувати між рішеннями Генеральної Асамблеї ООН, ухваленими в 1979 і 1980 рр. за ініціативою Алжиру, про Західну Сахару як окуповану територію, та економічними і торговими договорами ЄС з Марокко, які поширюються на територію сахарців. Італія, хоч і підтримала план Рабата стосовно автономії Західної Сахари, але проводить свою політику щодо Марокко в цьому аспекті, враховуючи торгові відносини з Алжиром – регіональним суперником північно-африканського королівства. Несподіване для ЄС (і навіть для Марокко) визнання адміністрацією Д.Трампа в 2020 р. суверенітету Рабата над Західною Сахарою не змінило позицій перелічених країн Західного Середземноморʼя щодо окупованої території. Гуманітарна політика Франції, Іспанії, Італії та Португалії залишається в основному сприятливою для сахарців, але й у ній спостерігаються певні колізії, спровоковані необхідністю підтримки стабільних економічних і торгових відносин з Марокко.","PeriodicalId":33815,"journal":{"name":"Filosofiia ta politologiia v konteksti suchasnoyi kul''turi","volume":"1 1","pages":""},"PeriodicalIF":0.0000,"publicationDate":"2023-07-30","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":"0","resultStr":"{\"title\":\"ПОЗИЦІЯ ЄВРОПЕЙСЬКИХ КРАЇН ЗАХІДНОГО СЕРЕДЗЕМНОМОРʼЯ ЩОДО СТАТУСУ ЗАХІДНОЇ САХАРИ\",\"authors\":\"Petro Kulakovskyi\",\"doi\":\"10.15421/352316\",\"DOIUrl\":null,\"url\":null,\"abstract\":\"Стаття присвячена порівняльному аналізу позицій європейських держав Західного Середземноморʼя (Іспанія, Франція, Італія, Португалія) щодо статусу Західної Сахари. Найбільший вплив на формування ставлення згаданих країн до проблеми території сахарців здійснює угода про асоціацію Королівства Марокко та ЄС 2000р. Марокко доклало й докладає максимум зусиль, щоб використовувати економічні важелі впливу на відношення ЄС й звести питання статусу Західної Сахари до сфери внутрішньої політики. Саме як продовження цієї політики Рабат у 2007р. оголосив про розробку проєкту надання регіону статусу автономії. На сьогодні всі чотири держави західного флангу ЄС підтримують цей план Марокко і, як наслідок, їх відмінні на початку окупації Західної Сахари позиції на сьогодні істотно зблизилися. Найбільш промарокканською була й залишається політика Франції. Для Парижа Рабат є стратегічним партнером в регіоні Магрибу, незважаючи на підтримку тісних економічних стосунків з Алжиром. Вагомим чинником впливу на подібну політику Франції є найбільша в Європі марокканська громада в країні. Зовнішня політика Іспанії щодо території сахарців суттєво корегувалася під впливом становища її африканських ексклавів Сеути та Мелільї, а також регульованих Рабатом міграційних потоків із Африки до ЄС. Наслідком останніх є найбільш численна іммігрантська община вихідців з Марокко в Королівстві. Португалія намагається балансувати між рішеннями Генеральної Асамблеї ООН, ухваленими в 1979 і 1980 рр. за ініціативою Алжиру, про Західну Сахару як окуповану територію, та економічними і торговими договорами ЄС з Марокко, які поширюються на територію сахарців. Італія, хоч і підтримала план Рабата стосовно автономії Західної Сахари, але проводить свою політику щодо Марокко в цьому аспекті, враховуючи торгові відносини з Алжиром – регіональним суперником північно-африканського королівства. Несподіване для ЄС (і навіть для Марокко) визнання адміністрацією Д.Трампа в 2020 р. суверенітету Рабата над Західною Сахарою не змінило позицій перелічених країн Західного Середземноморʼя щодо окупованої території. Гуманітарна політика Франції, Іспанії, Італії та Португалії залишається в основному сприятливою для сахарців, але й у ній спостерігаються певні колізії, спровоковані необхідністю підтримки стабільних економічних і торгових відносин з Марокко.\",\"PeriodicalId\":33815,\"journal\":{\"name\":\"Filosofiia ta politologiia v konteksti suchasnoyi kul''turi\",\"volume\":\"1 1\",\"pages\":\"\"},\"PeriodicalIF\":0.0000,\"publicationDate\":\"2023-07-30\",\"publicationTypes\":\"Journal Article\",\"fieldsOfStudy\":null,\"isOpenAccess\":false,\"openAccessPdf\":\"\",\"citationCount\":\"0\",\"resultStr\":null,\"platform\":\"Semanticscholar\",\"paperid\":null,\"PeriodicalName\":\"Filosofiia ta politologiia v konteksti suchasnoyi kul''turi\",\"FirstCategoryId\":\"1085\",\"ListUrlMain\":\"https://doi.org/10.15421/352316\",\"RegionNum\":0,\"RegionCategory\":null,\"ArticlePicture\":[],\"TitleCN\":null,\"AbstractTextCN\":null,\"PMCID\":null,\"EPubDate\":\"\",\"PubModel\":\"\",\"JCR\":\"\",\"JCRName\":\"\",\"Score\":null,\"Total\":0}","platform":"Semanticscholar","paperid":null,"PeriodicalName":"Filosofiia ta politologiia v konteksti suchasnoyi kul''turi","FirstCategoryId":"1085","ListUrlMain":"https://doi.org/10.15421/352316","RegionNum":0,"RegionCategory":null,"ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":null,"EPubDate":"","PubModel":"","JCR":"","JCRName":"","Score":null,"Total":0}
ПОЗИЦІЯ ЄВРОПЕЙСЬКИХ КРАЇН ЗАХІДНОГО СЕРЕДЗЕМНОМОРʼЯ ЩОДО СТАТУСУ ЗАХІДНОЇ САХАРИ
Стаття присвячена порівняльному аналізу позицій європейських держав Західного Середземноморʼя (Іспанія, Франція, Італія, Португалія) щодо статусу Західної Сахари. Найбільший вплив на формування ставлення згаданих країн до проблеми території сахарців здійснює угода про асоціацію Королівства Марокко та ЄС 2000р. Марокко доклало й докладає максимум зусиль, щоб використовувати економічні важелі впливу на відношення ЄС й звести питання статусу Західної Сахари до сфери внутрішньої політики. Саме як продовження цієї політики Рабат у 2007р. оголосив про розробку проєкту надання регіону статусу автономії. На сьогодні всі чотири держави західного флангу ЄС підтримують цей план Марокко і, як наслідок, їх відмінні на початку окупації Західної Сахари позиції на сьогодні істотно зблизилися. Найбільш промарокканською була й залишається політика Франції. Для Парижа Рабат є стратегічним партнером в регіоні Магрибу, незважаючи на підтримку тісних економічних стосунків з Алжиром. Вагомим чинником впливу на подібну політику Франції є найбільша в Європі марокканська громада в країні. Зовнішня політика Іспанії щодо території сахарців суттєво корегувалася під впливом становища її африканських ексклавів Сеути та Мелільї, а також регульованих Рабатом міграційних потоків із Африки до ЄС. Наслідком останніх є найбільш численна іммігрантська община вихідців з Марокко в Королівстві. Португалія намагається балансувати між рішеннями Генеральної Асамблеї ООН, ухваленими в 1979 і 1980 рр. за ініціативою Алжиру, про Західну Сахару як окуповану територію, та економічними і торговими договорами ЄС з Марокко, які поширюються на територію сахарців. Італія, хоч і підтримала план Рабата стосовно автономії Західної Сахари, але проводить свою політику щодо Марокко в цьому аспекті, враховуючи торгові відносини з Алжиром – регіональним суперником північно-африканського королівства. Несподіване для ЄС (і навіть для Марокко) визнання адміністрацією Д.Трампа в 2020 р. суверенітету Рабата над Західною Сахарою не змінило позицій перелічених країн Західного Середземноморʼя щодо окупованої території. Гуманітарна політика Франції, Іспанії, Італії та Португалії залишається в основному сприятливою для сахарців, але й у ній спостерігаються певні колізії, спровоковані необхідністю підтримки стабільних економічних і торгових відносин з Марокко.
求助内容：
应助结果提醒方式：
京公网安备 11010802042870号
