Впровадження дистанційного навчання в освітній процес медичних закладів вищої освіти

У статті проаналізовано основні недоліки та переваги використання дистанційного навчання в освітньому процесі навчального закладу. В умовах розвитку сучасної системи медичної освіти особливого значення набуває рівень професійної підготовки медичних та фармацевтичних працівників. Діяльність лікувальних закладів реорганізовується на основі використання інформаційно-комунікаційних технологій та інтенсивного оновлення різної звітної інформації, тому підвищення інформаційно-цифрової компетентності учасників освітнього процесу зараз на часі. З початком пандемії COVID-19 більшість здобувачів освіти провела навчальний рік поза межами навчального закладу, що вимагає ефективного впровадження в освітній процес інформаційно-комунікативних технологій під час дистанційного навчання в умовах локдауну. Досліджено можливості створення моделі організації освітнього процесу за умов використання інформаційно-комунікативних технологій. Обґрунтовано діяльність учасників освітнього процесу при дистанційному навчанні. Аналіз літератури надав можливість зробити висновок, що використання інформаційно-комунікативних технологій (ІКТ) – складний та багатовимірний процес. Ефективність застосування інформаційно-комунікативних технологій під час навчання здобувачів освіти залежить від вміння викладача реорганізувати освітній процес на засадах студентоцентрованого, проблемного, компетентнісного і діяльнісного підходів. Це сприяє виробленню у здобувачів освіти потреби у самовдосконаленні, науковому пошуку; розвиває вміння аналізувати, спостерігати, порівнювати, робити висновки, висувати оригінальні ідеї. Висвітлено питання ролі ІКТ для учасників освітнього процесу як можливості доступу до різних джерел інформації, вдосконалення навичок роботи в операційних системах, пошуку, створенню, просування та використанню цифрових ресурсів, спілкування, співпраці та саморозвитку при організації дистанційно вебінарів, конференцій, семінарів. Це в цілому сприяє підвищенню рівня самостійності у написанні проєктів, науково-дослідницьких робіт, формуванню професійних вмінь та навичок. З метою визначення базового рівня володіння цифровою компетентністю професорсько-викладацького складу нами проведено самооцінювання власної цифрової компетентності за 12 бальною системою. Відмічено, що ефективність дистанційного навчання підвищується за умови реалізації освітнього процесу через студентоцентрований, проблемний, компетентнісний і діяльнісний підходи. Ефективність дистанційного навчання залежить від рівня цифрової компетентності викладача та студента, чітко обумовлених різних видів контролюючих завдань, доброзичливої атмосфери спілкування при консультуванні здобувачів освіти, аналізі помилок та рекомендацій основних шляхів усунення помилок. Виходячи з цього головними структурними компонентами організації дистанційного та змішаного навчання є: мотивуючий; змістовий; організаційний; тренувально-практичний; контролюючий; результативний.