НЕСТАНДАРТНІ ФОРМИ ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ У ПІДГОТОВЦІ СОЦІАЛЬНИХ ПРАЦІВНИКІВ

Стаття присвячена питанню підвищення якості навченості та рівня розвитку професійних компетентностей студентів за рахунок нестандартних форм практичних занять. Автор зазначає на особливостях використання традиційних та нетрадиційних форм практичних занять: щодо концептуальної основи практичних занять, то традиційні форми мають недоліки, що полягають у суб’єкт-об’єктній взаємодії в системі «викладач- здобувач вищої освіти», а також в ізоляції учасників від можливості активної комунікації. Нетрадиційні ж форми практичних занять в даному контексті мають переваги через суб’єкт-суб’єктивні позиції в системі «викладач-здобувач вищої освіти», можливість комунікативного інтерактивного діалогу між учасниками освітнього процесу; щодо змістовної частини, як традиційні, так і нетрадиційні форми практичних занять існують лише переваги, проте, нетрадиційні форми мають на меті не лише формування знань, вмінь та навичок, а й спрямовані на розвиток творчого потенціалу майбутнього соціального працівника; щодо організації навчального процесу – недоліками традиційних форм практичних занять вважають низький рівень самостійності, пасивна пізнавальна позиція здобувачів та відсутність можливості критично мислити. А от серед переваг нетрадиційних форм практичних занять акцент ставиться на більш глибокому вивченні навчального матеріалу; щодо діяльності викладача під час практичного заняття (управління процесом засвоєння матеріалу та діагностикою результатів) – під час використання традиційних форм практичних занять недоліками вважається слабкий зворотній зв’язок, а перевагами – передбачуваність та контрольованість результатами навчальної діяльності майбутніх соціальних працівників. І навпаки, перевагами у нетрадиційних формах практичних занять є активний зворотній зв’язок, а от недоліками вважаються труднощі у прогнозуванні та діагностиці результатів навчальної діяльності. У публікації наведено авторський приклад використання нетрадиційної форми практичного заняття під час вивчення питання значення соціальної та сенсорної інтеграції у житті людини.