ШЛЮБНА ДИПЛОМАТІЯ ДИНАСТІЇ РЮРИКОВИЧІВ

Стаття присвячена проблемі шлюбної дипломатії правлячої династії Рюриковичів княжої доби України-Русі. Сьогодні є очевидним є те, що ряд питань потребують переосмислення та нового погляду, наприклад, актуальною темою є з’ясування особливостей становлення та зовнішньополітичні наслідки шлюбної дипломатії княжої Русі та ряд інших питань інституту дипломатії.У даному досліджені зроблена спроба проаналізувати зовнішньополітичний вплив та наслідки шлюбної дипломаті династії Рюриковичів на міжнародну політику середньовічної Русі-України.У статті з’ясовано, у чому закладається відмінність понять «династія» та «династичний шлюб». Аналіз наукової літератури засвідчив, що всі монархічні держави розвивались за принципом династичних циклів, що означає зміна однієї правлячої династії іншою правлячою династією. Акцентовано, що у Середньовічній Європі міждинастичні шлюби були найпотужнішим засобом зміцнення політичних союзів між державами, які були спрямовані на поліпшення дипломатичних відносин між державами. Наголошено, що саме середньовічна шлюбна дипломатія є історичним та політичним підґрунтям для реалізації ефективної та перспективної моделі зовнішньої політики та формування дипломатичних зносин України з іншими державами. У результаті проведеного дослідження з’ясовано, що шлюбна дипломатія Середньовічної Русі дала можливість встановити мірні зовнішні зносини України-Русі з середньовічним західноєвропейським світом і Візантією. Крім того, у досліджені наголошено, що ключовим наслідком становлення традицій середньовічної європейської шлюбної дипломатії стали формування сучасних засад дипломатичного церемоніалу, етикету, протоколу та основ міжнародних переговорів у сучасному світі. Підкреслено, що незважаючи на позитивні зрушення, які дала шлюбна дипломатія, деякі питання, зокрема пов’язані з становленням гендерної династичної еліти держави, ще не достатньо висвітлені та систематизовані у науковій літературі. Зокрема, сучасні дослідники продовжують дискутувати про достовірність дат народження руських князів і спадкоємців, співвідносячи їх із хронологією історичних подій. Останнє, загалом значно ускладнює дослідження. В основному історики обґрунтовують ті дати, які не виходять за часові рамки історичних понять.