ЕМОЦІЙНА ЕКСПРЕСИВНІСТЬ У КОНТЕКСТІ МОДЕЛІ РИС ОСОБИСТОСТІ: ТЕОРЕТИКО-ЕМПІРИЧНЕ ОСМИСЛЕННЯ ПОНЯТЬ

Мета дослідження полягає  в теоретико-емпіричному обґрунтуванні моделі рис особистості як методологічної основи дослідження та встановлення взаємозв’язку емоційної експресивності (ЕЕ) з темпераментними рисами родичів осіб із хронічними захворюваннями шлунково-кишкового тракту (ШКТ). Методи. У дослідженні використовувалися теоретичні методи вивчення проблеми та психометричні методики: шкала ставлення родини (Family Attitude Scale, FAS), методика для діагностики рівня ЕЕ (Level of Expressed Emotion, LEE), опитувальник для діагностики темпераменту (коротка версія) (The Temperament Evaluation – Short Version (TEMPS-A). Результати дослідження свідчать про те, що існують помірні позитивні кореляційні зв’язки між показниками ЕЕ родичів, які на емпіричному рівні вивчалися з допомогою шкали FAS, та циклотимічним типом (r=.394, p<.01); депресивним типом (r=.334, p<.01) дратівливим типом (r=.374, p<.01). Водночас спостерігаємо помірний негативний кореляційній зв'язок між  FAS та гіпертимним типом (r=-.340, p<.01). На рівні p<.05 встановлено значущі відмінності лише між показниками сприйнятої підтримки особами із хронічними захворюваннями ШКТ відповідно до статі. Так, чоловіки мають вищий рівень сприйнятої підтримки порівняно із жінками. Результати  кореляційного аналізу показників сприйнятої ЕЕ й її окремих субшкал, загального самопочуття,  віку та тривалості хвороби засвідчують відсутність значущих кореляційних зв’язків між цими змінними. Висновки. ЕЕ – важливий конструкт, який характеризує взаємодію між особою із захворюванням та її родичами, та пов’язаний як з темпераментними рисами родичів, так і характеристиками самих користувачів медичних послуг.