ТЕОРЕТИЧНІ ВИМІРИ ПОЛІТИЧНОЇ БЕЗПЕКИ В УМОВАХ ЗОВНІШНЬОЇ АГРЕСІЇ

Стаття присвячена вивченню зусиль наукової спільноти щодо вивчання проблеми стійкості демократичних політичних структур в умовах агресії російської федерації. Мета дослідження – оцінка теоретичного потенціалу вимірів політичної безпеки в умовах зовнішньої агресії. Охарактеризовано вивчення стану компонентів інституційної сталості та інформаційного простору як об’єкту деструктивного впливу. Було підкреслено, що сучасна політична комунікація має значну кількість суб’єктів та технологічних засобів. Проаналізовано причини, через які політична система демократичного типу не може функціонувати без адекватних засобів комунікації. Розкрито значення переліку викликів політичної небезпеки. З’ясовано, що більшість дослідників визнає керованість основної маси громадян за допомогою менеджменту інформаційних повідомлень. Виявлено, що від уповноважених інститутів вимагається здатність до якісного і своєчасного моніторингу безпекової ситуації. Доведено, що різноманіття потреб суспільства визначає необхідність узгодження інтересів. Встановлено, нагальним питанням є питання контенту повідомлень та його впливу на стан свідомості суспільства. Припущено, що політико-безпекова комунікація здійснюється як унікальне поєднання стандартного та індивідуального. Також ідеться про нематеріальні прояви стану соціальної безпеки. Встановлено, що в умовах зовнішньої агресії вони стають аспектом політико-маніпулятивної діяльності. Зроблено висновок, що можливість досягти стану безпеки має враховувати архетипові та ціннісні аспекти соціально-політичного динаміки соціуму. Підкреслено, що актуальним є й формування інноваційного механізму захисту безпекового середовища. З’ясовано, що ефективний діалог у полі безпекової політичної комунікації може зняти напругу з профільних державних інституцій та посилити проникнення та засвоєння стабілізаційних меседжів.