Моделювання сприйняття у часі пішохідного простору на основі прототипів

Постановка проблеми. Організація сприйняття об’єктів архіектури у часі як певних сценаріїв, є одним з напрямків, який дозволяє приєднати рівень емоційної виразності і інформативності архітектури до інших сучасних мистецтв, використовуючи їх методи. Мета цієї статті — визначення і обґрунтування сценарних моделей організації пішохідного простору на основі вивчення усталених форм різних мистецтв, що розгортаються у часі, а також на підставі дослідження еволюції і досвіду формування таких композицій у містобудуванні Методологія досліджень базується на розповсюдженні усталених методів формалізації сценаріїв в театральній сценографії, музиці і кіномистецтві на архітектурні композиції, а також полягає у встановленні архітектурних прототипів різних сценарних моделей.Результати дослідження охоплюють визначення суттєвих для архітектури сценарних підходів і форм розгортання у часі різних мистецтв. Розроблено класифікацію сценарних моделей, характерних для практики архітектури і містобудування різних історичних періодів і концепцій формування виразної побудови пішохідного простору. Виявлені історичні прототипи моделей простjру (середньовічна, класична, заснована на домінуванні природних об’єктів і об’єктів дизайну середовища, на створенні смуг гуманізованої забудови). Моделі можуть мати модифікації в сучасній архітектурі. Наукова новизна підходу базується на єдиній методології використання сценарних методів і пошуку формалізованих форм оптимального розгортання композиції у просторі і часі, а також природних методах використання цих закономірностей в практиці архітектурного проектування. Практична значущість виявлених моделей полягає у тому, що архітектор з урахуванням проектної ситуації, що склалася, може користуватися різними методами досягнення архітектурного різноманіття пішохідного простору.