Оцінка крововтрати у поранених військовослужбовців із проникаючою черепно-мозковою травмою під час підготовки до аеромедичної евакуації

Мета роботи. Порівняти показники вітальних функцій та ступінь шоку у поранених із проникаючою черепно-мозковою травмою та мінно-вибуховими торако-абдомінальними пораненнями. Матеріали та методи. У дослідженні ретроспективно за 3 роки (2016-2019 рр.) проаналізовано медичні карти 122 постраждалих, яким проводилася аеромедична евакуація гелікоптерами з польових госпіталів. Постраждалих було поділено на три групи. Ступінь шоку було визначено за допомогою методу арифметичного розрахунку шокового індексу (ШІ) Альговера та за даними лабораторних досліджень. Результати. В результаті проведеного дослідження було встановлено, що постраждалі із проникаючими черепно-мозковими пораненнями (ЧМТ) та із поєднаними проникаючими пораненнями голови та торако-абдомінальними травмами (ЧМТ+МВТ) мали достовірно нижчі показники за ШКГ – 8 (6-10) та 8 (6-9) бали у порівнянні із групою поранених із мінно-вибуховими торако-абдомінальними пораненнями (МВТ) – 15 (12,5-15) балів (р <0,001). Показники ЧСС у поранених із групи ЧМТ+МВТ та МВТ (89 (86-100) уд/хв та 94 (87-110) уд/хв.) достовірно відрізнялися від групи постраждалих із ЧМТ - 82 (75-88) уд/хв (р <0,001). У групі ЧМТ+МВТ АТсист. становив 110 (100-120) мм рт. ст. і статистично не відрізнявся від показників в групах ЧМТ та МВТ. САТ в групі ЧМТ становив 87,5 (78,5-97) мм рт. ст., у групі ЧМТ+МВТ становив 83 (77-90) мм рт. ст. та 81.5 (71-93) мм рт. ст. в групі МВТ. Показник гемоглобіну у групі ЧМТ становив 122 (110-138,5) г/л, у групі ЧМТ+МВТ - 99 (87-115) г/л, а в групі МВТ –4,5 (86,5-117) г/л. Кількість еритроцитів в групі ЧМТ становила 4,12 (3,59-4,5)*1012/л, у групі ЧМТ+МВТ – 3,32 (2,88-3,7) *1012/л, та 3,2 (2,8-3,7)*1012/л у групі МВТ. При оцінці показника шокового індексу (ШІ) Альговера отримано наступні результати: у групі ЧМТ ШІ становив 0,7 (0,60-0,80), у групі ЧМТ+МВТ – 0,8 (0,73-0,91) та у групі МВТ – 0,9 (0,72-1,12). Час підготовки до евакуації у групі ЧМТ становив до 12 год, у групі ЧМТ+МВТ – 12-24 год., а в групі МВТ – 24-48 год. Висновки. У групах постраждалих із поєднаними проникаючими пораненнями голови та торако-абдомінальними травмами спостерігався дефіциту ОЦК І-ІІ ступеня (від 10-15% до 20%-25% ОЦК), що в свою чергу впливає на показники гемодинаміки та необхідність проведення додаткової інфузійно-трансфузійної терапії на етапі стабілізації, та подовжує тривалість підготовки до евакуації до центрів надання спеціалізованої нейрохірургічної допомоги.