Цифровий університет в епоху пост-постмодерну: до питання формування нової корпоративної культури

Мета статті — проаналізувати особливості цифрової корпоративної культури університету, окреслити її параметри та показники, орієнтуючись на культурно-освітні та цифрові комунікативні потреби студентів, викладачів і працівників в епоху пост- постмодерну. Результати дослідження. Цифровий університет або Університет 4.0. — тренд першої чверті ХХІ ст. і високотехнологічна інфраструктурна платформа для розгортання різних освітніх ініціатив, успішне функціонування якої залежить від цифрової корпоративної культури, її параметрів і показників. Наукова новизна. У статті вперше в межах Digital Culture Studies як інноваційного міждисциплінарного напряму розглянуто дихотомію популярного в зарубіжній та українській освітній практиці ринкового типу корпоративної культури та нового, запропонованого автором, «холістичного» типу на базі ширшого соціокультурного підходу, здобутків відкритої науки, ідей критичної педагогіки та феноменологічного підходу в освітній практиці. Висновки. Наголошено, що вища освіта постковідного періоду характеризується прискоренням цифрової трансформації, і чимало західних університетських менеджерів активно форсують цей процес. Стверджується, що переважна більшість подібних ініціатив наштовхується на однакові проблеми, пов’язані з домінуванням філософії інструменталізму та неоліберального дискурсу, коли цінність освіти все частіше тлумачиться крізь призму фінансового успіху та бізнес- наративів, що призводить до абсолютизації ринкового типу корпоративної культури університету. Доведено одновимірність й обмеженість такого типу та запропоновано його реструктуризацію на засадах холістичного підходу, що передбачає синтез цифрового навчання, культури праці та знань, цифрового читання, цифрової онтології та антропології, радикальної відкритості, творчої праці, де в основі «нової» корпоративної культури мають бути покладені цифрові компетенції як «поле співпраці» студента та викладача.