ЯВИЩЕ МЕТА-НЕОКЛАСИКИ У ФОРТЕПІАННІЙ ТВОРЧОСТІ СУЧАСНИХ КОМПОЗИТОРІВ: НА ПОРОЗІ НОВОЇ ДОБИ ФОРТЕПІАННОГО МИСЛЕННЯ

Мета роботи – дослідити явище мета-неокласики у фортепіанній творчості сучасних композиторів, як нової доби створення та сприйняття музики. Методологія роботи спирається на комплексне використання семантичного і текстологічного підходів, а також на метод систематизації й узагальнення, що посприяли виокремленню нового явища мета-неокласики. На основі аналізу історичних передумов виникнення метамодернізму формуються нові перспективи створення та інтерпретації творів сучасних композиторів з особливими відображаннями їх у дійсності. Наукова новизна статті зумовлюється вивченням умов виникнення метамодернізму як нового напряму у світовій культурі; визначаються основні позиції цього напряму та їх вплив на твори сьогодення. Доводиться, що твори мета-неокласиків, як представників метамодернізму, відображають сучасні тенденції в музиці, коли стилі та жанри поєднуються і створюється унікальне звучання, яке не обмежується одним певним стилем. Висновки. Музика метамодернізму відображає дух нашого часу, для якого різноманітне інформаційне навантаження і множинні культурні впливи є повсякденною реальністю. Музиканти та слухачі шукають нові форми висловлювання та способи впоратися з цією складністю. Метамодернізм пропонує новий спосіб образного синтезу та стилістичного об’єднання, створюючи музику, яка відображає та вбирає різноманітність та складність оточуючого світу. Композитори мета-неокласики часто експериментують та поєднують елементи різних стилів та жанрів, створюючи унікальні та оригінальні звучання. Їх твори можуть містити елементи класичної музики, джазу, року, електронної музики та інших форм, а також впливу різних культурних традицій. Головними конститутивними рисами творів мета-неокласиків є: мелодійність; медитативність («звільнення свідомості»); репетитивність; різноманітність підходів до використання фортепіано; трансценденція що виражено у перевищенні меж матеріального світу і досягнення іншої, вищої реальності, одночасно глибших рівнів свідомості, духовності чи розуміння. Тож твори мета-неокласиків надихають, занурюють до позитивної атмосфери сприйняття навколишнього світу, дають сили для життя.