{"title":"比较分析哲学中处理个人身份问题的实践方法和本体论方法","authors":"Олена Оліфер","doi":"10.31812/apm.7682","DOIUrl":null,"url":null,"abstract":"Анотація. У статті розглянуто проблему ідентичності особистості в аналітичній філософії, яка полягає в питанні, чому особистість залишається ідентичною собі протягом часу, і на чому ґрунтується її ідентичність. В аналітичній філософії проблему ідентичності особистості зазвичай розглядають в онтології. Однак, як показав Дерек Парфіт, проблема ідентичності особистості не має значення в метафізиці. Він пропонує, що її слід переглянути з в етиці. Завдяки його впливовим працям, проблему ідентичності особистості почали розглядати в практичній філософії. З 1980-х років аналітичні філософи розробляють два підходи до зазначеної проблеми. Перший підхід – нормативний. Відповідно до нього, завдяки ідентичності особистості людина перетворюється на моральний суб’єкт. Без ідентичності індивід взагалі не зможе стати особистістю. Інший підхід – наративний, який пояснює, що особистість поєднує різний досвід у наративі, і це спосіб, завдяки якому особистість залишатися тією самою у часі. Незважаючи на різницю між цими двома підходами, вони обидва засновані на одній концептуальній моделі – понятті практичної ідентичності. У статті ми пропонуємо, що наративні та нормативні теорії ідентичності особистості cлід розглядати в рамках практичного підходу до проблеми, який протиставляється метафізичному. У цій статті наведено ключові ідеї практичного підходу до особистої ідентичності та порівняно їх з ідентичністю особистості в онтології. Ці три ключові аспекти – розуміння поняття «особистість», інтерпретація ідентичності та спосіб вирішення проблеми критеріїв ідентичності особистості. У практичному підході до ідентичності особистість є суб’єктом діяльності. Ідентичність розглядається через концепцію приписування дій. Ідентичність особистості полягає в єдності власного «Я». Питання критеріїв ідентичності особистості стає питанням реідентифікації. Ідентичність особистості ґрунтується не на критеріях, а на механізмі приписування дій. У порівнянні з розумінням ідентичності особистості в онтології, практичний спосіб розгляду підкреслює, що ідентичність – це процес підтримання єдності власного «Я» у часі за допомогою приписування дій.","PeriodicalId":140593,"journal":{"name":"Actual Problems of Mind","volume":"156 1","pages":""},"PeriodicalIF":0.0000,"publicationDate":"2023-12-11","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":"0","resultStr":"{\"title\":\"Порівняння практичного й онтологічного підходів до проблеми ідентичності особистості в аналітичній філософії\",\"authors\":\"Олена Оліфер\",\"doi\":\"10.31812/apm.7682\",\"DOIUrl\":null,\"url\":null,\"abstract\":\"Анотація. У статті розглянуто проблему ідентичності особистості в аналітичній філософії, яка полягає в питанні, чому особистість залишається ідентичною собі протягом часу, і на чому ґрунтується її ідентичність. В аналітичній філософії проблему ідентичності особистості зазвичай розглядають в онтології. Однак, як показав Дерек Парфіт, проблема ідентичності особистості не має значення в метафізиці. Він пропонує, що її слід переглянути з в етиці. Завдяки його впливовим працям, проблему ідентичності особистості почали розглядати в практичній філософії. З 1980-х років аналітичні філософи розробляють два підходи до зазначеної проблеми. Перший підхід – нормативний. Відповідно до нього, завдяки ідентичності особистості людина перетворюється на моральний суб’єкт. Без ідентичності індивід взагалі не зможе стати особистістю. Інший підхід – наративний, який пояснює, що особистість поєднує різний досвід у наративі, і це спосіб, завдяки якому особистість залишатися тією самою у часі. Незважаючи на різницю між цими двома підходами, вони обидва засновані на одній концептуальній моделі – понятті практичної ідентичності. У статті ми пропонуємо, що наративні та нормативні теорії ідентичності особистості cлід розглядати в рамках практичного підходу до проблеми, який протиставляється метафізичному. У цій статті наведено ключові ідеї практичного підходу до особистої ідентичності та порівняно їх з ідентичністю особистості в онтології. Ці три ключові аспекти – розуміння поняття «особистість», інтерпретація ідентичності та спосіб вирішення проблеми критеріїв ідентичності особистості. У практичному підході до ідентичності особистість є суб’єктом діяльності. Ідентичність розглядається через концепцію приписування дій. Ідентичність особистості полягає в єдності власного «Я». Питання критеріїв ідентичності особистості стає питанням реідентифікації. Ідентичність особистості ґрунтується не на критеріях, а на механізмі приписування дій. У порівнянні з розумінням ідентичності особистості в онтології, практичний спосіб розгляду підкреслює, що ідентичність – це процес підтримання єдності власного «Я» у часі за допомогою приписування дій.\",\"PeriodicalId\":140593,\"journal\":{\"name\":\"Actual Problems of Mind\",\"volume\":\"156 1\",\"pages\":\"\"},\"PeriodicalIF\":0.0000,\"publicationDate\":\"2023-12-11\",\"publicationTypes\":\"Journal Article\",\"fieldsOfStudy\":null,\"isOpenAccess\":false,\"openAccessPdf\":\"\",\"citationCount\":\"0\",\"resultStr\":null,\"platform\":\"Semanticscholar\",\"paperid\":null,\"PeriodicalName\":\"Actual Problems of Mind\",\"FirstCategoryId\":\"1085\",\"ListUrlMain\":\"https://doi.org/10.31812/apm.7682\",\"RegionNum\":0,\"RegionCategory\":null,\"ArticlePicture\":[],\"TitleCN\":null,\"AbstractTextCN\":null,\"PMCID\":null,\"EPubDate\":\"\",\"PubModel\":\"\",\"JCR\":\"\",\"JCRName\":\"\",\"Score\":null,\"Total\":0}","platform":"Semanticscholar","paperid":null,"PeriodicalName":"Actual Problems of Mind","FirstCategoryId":"1085","ListUrlMain":"https://doi.org/10.31812/apm.7682","RegionNum":0,"RegionCategory":null,"ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":null,"EPubDate":"","PubModel":"","JCR":"","JCRName":"","Score":null,"Total":0}
Порівняння практичного й онтологічного підходів до проблеми ідентичності особистості в аналітичній філософії
Анотація. У статті розглянуто проблему ідентичності особистості в аналітичній філософії, яка полягає в питанні, чому особистість залишається ідентичною собі протягом часу, і на чому ґрунтується її ідентичність. В аналітичній філософії проблему ідентичності особистості зазвичай розглядають в онтології. Однак, як показав Дерек Парфіт, проблема ідентичності особистості не має значення в метафізиці. Він пропонує, що її слід переглянути з в етиці. Завдяки його впливовим працям, проблему ідентичності особистості почали розглядати в практичній філософії. З 1980-х років аналітичні філософи розробляють два підходи до зазначеної проблеми. Перший підхід – нормативний. Відповідно до нього, завдяки ідентичності особистості людина перетворюється на моральний суб’єкт. Без ідентичності індивід взагалі не зможе стати особистістю. Інший підхід – наративний, який пояснює, що особистість поєднує різний досвід у наративі, і це спосіб, завдяки якому особистість залишатися тією самою у часі. Незважаючи на різницю між цими двома підходами, вони обидва засновані на одній концептуальній моделі – понятті практичної ідентичності. У статті ми пропонуємо, що наративні та нормативні теорії ідентичності особистості cлід розглядати в рамках практичного підходу до проблеми, який протиставляється метафізичному. У цій статті наведено ключові ідеї практичного підходу до особистої ідентичності та порівняно їх з ідентичністю особистості в онтології. Ці три ключові аспекти – розуміння поняття «особистість», інтерпретація ідентичності та спосіб вирішення проблеми критеріїв ідентичності особистості. У практичному підході до ідентичності особистість є суб’єктом діяльності. Ідентичність розглядається через концепцію приписування дій. Ідентичність особистості полягає в єдності власного «Я». Питання критеріїв ідентичності особистості стає питанням реідентифікації. Ідентичність особистості ґрунтується не на критеріях, а на механізмі приписування дій. У порівнянні з розумінням ідентичності особистості в онтології, практичний спосіб розгляду підкреслює, що ідентичність – це процес підтримання єдності власного «Я» у часі за допомогою приписування дій.