НУРСУЛТАН НАЗАРБАЄВ: ВІД РАДЯНСЬКОГО ФУНКЦІОНЕРА ДО АРХІТЕКТОРА НЕЗАЛЕЖНОСТІ КАЗАХСТАНУ

У статті розглянуто життєвий шлях першого Президента Республіки Казахстан Нурсултана Назарбаєва від народження до проголошення незалежності цієї держави. Метою статті є дослідити формування Н. Назарбаєва як політика й державного діяча, проаналізувати сторінки його трудової біографії, еволюцію поглядів на економічні, екологічні проблеми республіки, політику перебудови, стосунки з союзним центром, його роль у розпаді СРСР та появі незалежного Казахстану. Особливу увагу акцентовано на періоді його навчання в Україні та ставленні до України. Було встановлено, що Н. Назарбаєв рішуче відстоював економічний суверенітет Казахстану, право республіки розпоряджатися своїми природними ресурсами, вести міжнародну економічну діяльність. При здійсненні реформ керувався принципом: «спочатку економіка, потім політика». Тому Президент Казахстану проводив досить обережну політику, не виступав за незалежність, підтримував ідею нового союзного договору, який на практиці зосереджував всю владу в руках республіканських еліт. Під час ключових моментів останнього періоду існування СРСР Н. Назарбаєв уникав безпосередньої участі в подіях: відмовився від пропозицій обійняти посади прем’єр-міністра, віце-президента СРСР, заступника генерального секретаря ЦК КПРС, не висловлював підтримки, але й не засуджував серпневий путч 1991 р., ухилився від підписання Біловезьких угод про припинення існування СРСР, натомість використовував послаблення центру після путчу для наповнення реальним змістом суверенітету Казахстану. Наприкінці 1980-х — на початку 1990-х рр. політичні погляди лідера Казахстану стрімко еволюціонували: від підтримки перебудови як оновлення «радянського соціалізму» до ринкової економіки під жорстким державним контролем (за зразком «азійських тигрів»), від захисту «оновленої федерації» економічно суверенних республік до цілковитої незалежності. У грудні 1991 р. Н. Назарбаєв взяв на себе місію модератора цивілізованого розлучення колишніх радянських республік. Його політичний феномен базується на величезному життєвому досвіді, глибокому знанні економіки й промисловості країни, обережному ставленні до національного питання, тонкій інтуїції, здатності ухвалювати стратегічні рішення. Ключові слова: Казахстан, біографія, реформи, модернізація, суверенітет, незалежність, президент.