СИСТЕМНЕ ТЛУМАЧЕННЯ НОРМ ЦИВІЛЬНОГО ПРАВА

Стаття присвячена дослідженню теоретичних питань системного тлумачення у цивільному праві. Особливістю системного тлумачення є те, що при ньому інтерпретується як вихідна норма, так й інші, пов'язані з нею норми. Системне тлумачення виходить із презумпції логічної єдності закону. Існуючі у законі протиріччя і прогалини при цьому сприймаються як відступ від загального правила. У результаті під системним способом тлумачення норми права необхідно розуміти спосіб з'ясування і роз'яснення норми права, сукупність прийомів, використання яких, засноване на зіставленні двох або більше норм, що регулюють різні сторони одного й того ж виду суспільних відносин, дозволяє розкрити системний зміст норми, що тлумачиться. Системне тлумачення норм права разом з іншими способами (граматичним, спеціально юридичним, логічним, історичним) у своїй сукупності забезпечує всебічне усвідомлення інтерпретатором сенсу та змісту норми, що тлумачиться. Теоретичні розробки проблематики системного тлумачення в цивільному праві визнаються одним з важливих і актуальних завдань цивілістики, оскільки тлумачення належить до легальних способів подолання прогалин, колізій та суперечностей у цивільному праві. З загальнотеоретичних позицій розглядається тлумачення норм права як системне явище, уточнюється поняття «системне тлумачення», визначається його функціональне призначення у цивільному праві, виявлені характерні риси та ознаки тлумачення у цивільному праві. Системне тлумачення визначається як інтелектуально-вольова діяльність, заснована на системності цивільного права, що охоплює весь механізм цивільно-правового регулювання та відбиває з одного боку внутрішній пізнавальний розумовий процес, що полягає у з'ясуванні сенсу та встановленні змісту норм цивільного права, так само як і об'єктивований зовнішній результат такого пізнавального (мислиневого) процесу у вигляді інтерпретаційного акту, юридичної рекомендації.