Етапи еволюції від ранніх Homo до людини сучасного фізичного типу: науковий огляд

Метою статті є спроба проведення порівняльного аналізу морфологічних ознак Homo habilis і Homo erectus, їх місцевих варіацій, дослідження сутності «неандертальської проблеми» і вивчення проблеми наступності між Homo neanderthalensis і Homo sapiens sapiens. Методологія дослідження ґрунтується на використанні загальнонаукових принципів: наукової об’єктивності, історизму, системного підходу, в аналізі історичних процесів, що розглядаються в зазначеній статті. Ефективними виявилися такі спеціальні історичні методи, як описовий, проблемно-хронологічний, історико-системний, порівняльно-історичний. Наукова новизна дослідження визначається тим, що використовуючи здобутки зарубіжних і вітчизняних науковців та надбання палеоантропології, генетики, автори пропонують власний погляд на еволюцію людства. Висновки. Африка виявилась ключовим місцем еволюційного процесу людини, адже тут було виявлено найбільше доказів існування давніх форм Homo та їх можливих предків. Австралопітеки як представники антропоїдів, які за мозковою будовою були ще близькими до приматів, але в той же час різноманіття австралопітеків було великим, що включало в себе і доволі прогресивні особини. Homo habilis стали першими, хто виготовляв знаряддя праці, що свідчить про їх вміння ефективно використовувати вдосконалену кисть руки. Безсумнівним представником роду Homo є Homo erectus з усіма його місцевими варіантами – відгалуженнями на інших континентах. Незважаючи на збереження ознак приматів у їх морфології, мозок цього виду вже має більшу схожість в інтелектуальному відношенні до сучасної людини, ніж мозок Homo habilis. Неандертальці стали першим виключно європейським видом в контексті їх географічного поширення на Землі. В останні два десятиліття спростовано лінійну модель еволюції «Homo neanderthalensis – Homo sapiens sapiens» завдяки застосуванню сучасних палеогенетичних методів та названо безліч причин масового вимирання їх популяції.