CATEGORY OF “WORLD ORDER” IN LEMKOV CALENDAR OF EARLY SPRING CYCLE

У статті проаналізовано прояв у лемківській календарній обрядовості ранньовесняного циклу світоглядних категорій «лад» та «світопорядок» як сутнісних для української культури складових частин, що визначають характер взаємодії людини і навколишнього світу. З’ясовано, що ранньовесняний період маркувався в народному календарі як кризовий, перехідний, коли відбувалося глобальне порушення норм життя, розрив простору і часу, стирання граней між світом мертвих і живих. Водночас це був чи не єдиний період у році, коли людина за допомогою певних обрядів могла вплинути на своє життя – відвести лихі сили і привернути добрі, гармонізувати простір навколо себе. Розглянуто найбільш значущі міфологеми весняного періоду, зокрема міфологему природного «повороту», що символізує рух циклічного кругового часу і пов’язані з ним зміни – потепління, пробудження тварин і рослин; концепт заснування, творення світу; уявлення про зміну пір року як про перехід від хаосу до космосу, від деструктуралізованого світу до творення нової реальності; мотив календарної межі, що розділяє старе і нове. Здійснено класифікацію ранньовесняних обрядів і магічних практик у контексті притаманних для цього періоду мотивів проводів зими і заклику весни, її зустрічі та вшанування. Проаналізовано комплекс ініціальних і вербальних обрядів, а також практик імітаційної магії, спрямованої на прискорення вегетації рослин та вшанування сил природи. Розглянуто систему очисних, апотропеїчних і профілактичних обрядів, пов’язаних з уявленнями про ранньовесняний час як «поганий», коли на землі набувають активності хтонічні істоти. Досліджено феномен ритуальних змагань як відтворення боротьби хтонічних і космічних сил; традиційні ворожіння про погоду на рік, життя і смерть; практики принесення жертви, щоби забезпечити нормальне проходження світом кризового періоду і стабільність світобудови загалом. Ключові слова: обряд, звичай, ритуал, гаївки, сакральне, профанне, апотропей, свято.