Pedagogical Sciences Theory and Practice最新文献

{"title":"СУЧАСНА СИСТЕМА ОСВІТИ СКАНДИНАВСЬКИХ КРАЇН У КОНТЕКСТІ ІНКЛЮЗИВНОГО ПІДХОДУ","authors":"Н. М. Андрійчук, А. В. Динович","doi":"10.26661/2786-5622-2023-2-16","DOIUrl":"https://doi.org/10.26661/2786-5622-2023-2-16","url":null,"abstract":"У статті розглядається група скандинавських країн, а саме рівень освіти людства, соціокультурний та професійний потенціал населення. Звертаємо увагу на міжнародний документ Міжнародний індекс розвитку людства, що вказує на рівень грамотності та розвитку суспільства. Аналізуємо сучасну систему освіти Данії, Швеції, Фінляндії, Норвегії, Ісландії та прослідковуємо спільні й відмінні риси в моделі освіти. Визначаємо, що більшість освітніх закладів у скандинавських країнах є державними, а та невелика кількість приватних шкіл і закладів вищої освіти, яка існує, отримують державні субсидії. Зазначено, що останніми роками кількість громадян скандинавських країн, що бажають здобути вищу освіту, різко зростає і, відповідно, рівень освіти покращується, застосовується все більше нових підходів та методів викладання матеріалу, за якими беруться до уваги вікові особливості студента та галузь навчання. Сформульовано висновок, що у ХХІ столітті освіта відіграє вагому роль у житті кожної людини, оскільки є ключовим елементом становлення особистості. Відзначено, що інклюзивна освіта є різновидом навчання, який передбачає лояльне ставлення до громадян з особливими потребами, не викликає дискримінації та наближає до рівності. Зазначено, що характерною рисою освітнього простору скандинавських країн є популяризація навчання впродовж життя. Встановлено, що найбільший відсоток громадян скандинавських країн, задіяних у навчальній діяльності протягом життя, є вищим порівняно з іншими європейськими країнами. Система вищої освіти в скандинавських країнах має одночасно егалітарний, централізований і соціально орієнтований характер. Вищими навчальними закладами скандинавських країн є університети, спеціалізовані інститути, університетські коледжі, національні інститути мистецтв, а також приватні навчальні заклади.","PeriodicalId":362708,"journal":{"name":"Pedagogical Sciences Theory and Practice","volume":"29 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-08-31","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"132341609","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}

{"title":"ТЕОРЕТИКО-МЕТОДИЧНІ ОСНОВИ ПІДГОТОВКИ ІНОЗЕМНИХ СТУДЕНТІВ МЕДИЧНИХ СПЕЦІАЛЬНОСТЕЙ ДО ПОДОЛАННЯ КОМУНІКАТИВНИХ БАР’ЄРІВ","authors":"О. Г. Черновол","doi":"10.26661/2786-5622-2023-1-33","DOIUrl":"https://doi.org/10.26661/2786-5622-2023-1-33","url":null,"abstract":"Стаття присвячена дослідженню теоретико-методичних основ підготовки іноземних студентів-медиків до подолання комунікативних бар’єрів, які можуть виникати в процесі їх майбутньої професійної діяльності. Актуальність дослідження зумовлена розширенням глобальних медичних мереж, міжнародною міграцією медичних фахівців та зростаючим числом іноземних студентів, які обирають медичну освіту за кордоном, в тому числі, в Україні. Мета статті – розроблення шляхів вирішення проблем підготовки іноземних студентів-медиків до подолання комунікативних бар’єрів у вітчизняних закладах вищої освіти. Для досягнення мети в ході дослідження було вирішено ряд завдань: визначено роль та основні функції комунікації між лікарем і пацієнтом; встановлено суть поняття «комунікативні бар’єри», загальні та специфічні причини виникнення таких бар’єрів, а також основні компоненти підготовки іноземних студентів-медиків, спрямовані на усунення таких бар’єрів; проаналізовано сучасний стан підготовки іноземних студентів медичних спеціальностей до подолання комунікативних бар’єрів в українських закладах вищої освіти; встановлено основні проблеми такої підготовки та запропоновано шляхи їх вирішення. В процесі дослідження використані загальнонаукові методи пізнання: індукції та дедукції, аналізу та синтезу, асоціації та аналогії. За результатами дослідження встановлено, що підготовка іноземних студентів медичних спеціальностей до подолання комунікативних бар’єрів у вітчизняних закладах вищої освіти є недостатньою, що зумовлено низкою проблем медичної освіти. Такими проблемами є: недостатня кількість часу, виділеного на вивчення питань комунікації між лікарем та пацієнтом; проведення неефективних семінарських занять та використання застарілих джерел в процесі підготовки іноземних студентів; відсутність достатньої культурної адаптації; недостатня практика з пацієнтами; обмежене використання сучасних технологій. Для вирішення зазначених проблем запропоновані наступні рішення: збільшення обсягу навчального часу, виділеного на вивчення питань комунікації між лікарем та пацієнтом; посилення культурної адаптації; сприяння активному використанню мови під час навчання; залучення іноземних студентів до менторських програм; постійне оновлення програм навчання та оцінювання; забезпечення достатньої практики з пацієнтами; активне використання сучасних технологій; співпраця з Міжнародною Асоціацією Комунікації в Охороні Здоров’я (International Association for Communication in Healthcare). Практичне значення роботи полягає в тому, що отримані результати дослідження можна застосовувати закладами вищої освіти України при підготовці іноземних студентів – медиків.","PeriodicalId":362708,"journal":{"name":"Pedagogical Sciences Theory and Practice","volume":"63 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-06-19","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"129799872","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}

{"title":"МОНІТОРИНГОВИЙ СУПРОВІД ФЕНОМЕНУ ОБДАРОВАНОСТІ","authors":"Л. Т. Швидун","doi":"10.26661/2786-5622-2023-1-03","DOIUrl":"https://doi.org/10.26661/2786-5622-2023-1-03","url":null,"abstract":"У статті констатовано, що в умовах модернізації національної системи освіти постала потреба формування та забезпечення оптимального поєднання гармонійного інтелектуального, фізичного та психічного розвитку особистості дитини з обов’язковим урахуванням її індивідуальних здібностей. Акцентовано увагу на тому, що одними з пріоритетних напрямів діяльності сучасного освітнього закладу є виявлення здібних дітей та створення умов для забезпечення їх гармонійного розвитку. На основі аналізу наукових джерел зроблено спробу розкрити феномен «обдарована дитина», яка в демократичному соціумі є найбільшою цінністю, розглядається як людина з високим потенціалом, котрий слугуватиме подальшому розвиткові науки, поступу технологій та людського прогресу. Розкрито роль та значення комплексного різностороннього вивчення явища обдарованості, необхідності розроблення спеціальних програм, використання різних методик для виявлення здібних дітей. Показано, що не всі здібності піддаються вимірюванням. Фокус уваги зосереджено на моніторингових технологіях, які дають змогу, по-перше, виявляти креативних, талановитих дітей через збір інформації про досягнення дитини, здійснювати їх первинну діагностику; по-друге, надавати індивідуальну оцінку потенціалу дитини, відстежувати динаміку формування її власної траєкторії розвитку, встановлювати лише їй притаманні особливості, потреби та інтереси, відстежувати рівень сформованих здібностей та їх динаміку. На думку автора, вивчаючи дитину в процесі моніторингу, використовуючи для цього наукові методи, інтегруючи згодом усю інформацію про неї, педагог, таким чином, не просто вивчає дитину, а розуміє її, у свідомості вчителя вибудовується складне, багатоаспектне уявлення про особистість дитини. Запропоновано методи збору інформації в ході проведення моніторингу, висвітлено основні аспекти методу педагогічної діагностики, що часто використовується в процесі моніторингу, складниками якої є вимірювання та оцінювання. До подальших напрямів дослідження автор відносить необхідність уточнення трактування феномену «потенціал особистості» через вивчення змісту власної освітньої траєкторії особистості.","PeriodicalId":362708,"journal":{"name":"Pedagogical Sciences Theory and Practice","volume":"6 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-06-13","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"115380659","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}

{"title":"ТЕОРЕТИЧНИЙ АСПЕКТ УПРОВАДЖЕННЯ НЕФОРМАЛЬНОЇ ОСВІТИ У ПРОЦЕС ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ ОФІЦЕРІВ","authors":"Марина Горліченко, С. В. Шевченко, К. В. Буренкова","doi":"10.26661/2786-5622-2023-1-13","DOIUrl":"https://doi.org/10.26661/2786-5622-2023-1-13","url":null,"abstract":"Статтю присвячено вивченню теоретичних аспектів неформальної освіти у вищих військових навчальних закладах та можливостям упровадження неформальної освіти в умовах суворого дотримання вимог військових статутів та необхідності для курсантів одержання додаткових знань, умінь і навичок. У статті здійснено аналіз досліджень із цієї тематики та наведено особливості освітнього процесу у військовому навчальному закладі вищої освіти. Особливого значення набуває неформальна освіта у професійній діяльності військового фахівця, яка пов’язана з необхідністю постійного його самовдосконалення у зв’язку зі змінами у стратегії та тактиці ведення сучасних бойових дій, оновленням озброєння та військової техніки. Майбутньому військовослужбовцеві на цей час замало володіти спеціальними професійними компетенціями, які формуються в нього в межах формальної освіти, необхідність їх поповнення та вдосконалення робить актуальною проблему розвитку неформальної освіти, яка спрямована на оптимізацію, підвищення кваліфікації, постійний професійний та особистісний розвиток. Визначено, що більшість науковців розглядає неформальну освіту як процес, який спрямований насамперед на формування нового типу замовлення, нових вимог до результатів навчання, освіти, розвитку особистості сучасного військового фахівця. Це можна пояснити постійними змінами на ринку праці, що передбачають постійне оновлення професійної компетентності через зміни у професійній діяльності, та вимогами до них. У сучасних умовах неформальна освіта є ефективним інструментом задоволення потреб особистості та соціальних інститутів у додаткових знаннях за умови дотримання принципів співучасті, добровільності, соціального й особистісного включення тих, хто навчається. Неформальна освіта як додаткова форма освітніх послуг, навіть в умовах військового закладу вищої освіти, зможе розширити межі засвоєння професійного досвіду залежно від інтересів курсантської молоді та створити психологічно сприятливу атмосферу як основу самоідентифікації і самоактуалізації. Актуальність наукових пошуків щодо використання потенціалу неформальної освіти для формування громадянських цінностей молоді у військовому закладі вищої освіти визначається системою суперечностей між превалюванням у системі формальної освіти директивних методів навчально-виховної діяльності та репродукуванням молоддю стилів поведінки і взаємодії, засвоєних в освітньому просторі; між декларуванням потреби в насиченні змісту освіти фундаментальними науковими цінностями та відсутністю достатнього рівня знань першокурсників для адаптації до навчання у військовому закладі вищої освіти.","PeriodicalId":362708,"journal":{"name":"Pedagogical Sciences Theory and Practice","volume":"67 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-06-13","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"122757392","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}

{"title":"СУЧАСНІ ПІДХОДИ ДО ВИКЛАДАННЯ ІНОЗЕМНИХ МОВ (НА ПРИКЛАДІ ТУРЕЦЬКОЇ ТА АНГЛІЙСЬКОЇ)","authors":"Н. Ю. Гребінь-Крушельницька, О. О. Нідзолік","doi":"10.26661/2786-5622-2023-1-04","DOIUrl":"https://doi.org/10.26661/2786-5622-2023-1-04","url":null,"abstract":"У статті розглянуто сучасні підходи до викладання іноземних мов на прикладі англійської та турецької. Проаналізовано зміни в підходах до навчання в останні десятиліття, а саме перехід від традиційних методів навчання до сучасних. Окреслено особливості комунікативного, особистісно-орієнтованого підходів та навчання з використанням комп’ютерних технологій, здійснено їх кореляцію. Досліджено основні ідеї комунікативного підходу та вказано на його переваги над традиційним методом викладання іноземних мов. Крім того, описано різні методи і прийоми, які використовують у процесі навчання англійської та турецької мов. Розглянуто особистісно орієнтований підхід до викладання іноземних мов та зосереджено увагу на технологіях, які застосовують для покращення якості навчання, наприклад використанні онлайн-ресурсів, ігор і мультимедіа. Описано також нові підходи до навчання граматики англійської і турецької мов, у центрі уваги яких – комунікативна компетенція учнів та розвиток навичок спілкування. Актуалізовано важливість культурного аспекту в навчанні іноземних мов та запропоновано включати його до навчальних програм, розвивати соціокультурну компетентність учнів. Визначено, що застосування новітніх комп’ютерних технологій та інноваційних методів викладання мов створює можливості для кращого навчання й особистісного розвитку кожного учня у глобальному світі. Запропоновано комплексний підхід до викладання мов, який сприяє забезпеченню ефективного й цікавого навчання. Оновлені методи допомагають учням зрозуміти, як використовувати мову у практичних ситуаціях, та покращують їхні комунікативні навички. Крім того, включення культурного аспекту в навчання допомагає учням зрозуміти й оцінити культурні відмінності та спілкуватися з людьми з інших країн.","PeriodicalId":362708,"journal":{"name":"Pedagogical Sciences Theory and Practice","volume":"43 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-06-13","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"129693958","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}

{"title":"ФОРМУВАННЯ ВІДКРИТОГО ОСВІТНЬОГО ТА ІНФОРМАЦІЙНО- КОМУНІКАЦІЙНОГО СЕРЕДОВИЩА УНІВЕРСИТЕТУ ЯК СПОСІБ МІЖНАРОДНОЇ ІНТЕГРАЦІЇ У СФЕРІ ОСВІТИ ТА НАУКИ","authors":"Медичний інститут, Факультет післядипломної, медичної освіти, Кафедра внутрішньої, медицини післядипломної, огляд літератури, У формуванні, сучасних негативних, медико-демографічних тенденцій, провідне місце, посідають серцево-судинні, захворювання. Смертність, від них","doi":"10.26661/2786-5622-2023-1-31","DOIUrl":"https://doi.org/10.26661/2786-5622-2023-1-31","url":null,"abstract":"Сьогодні відсутнє універсальне визначення поняття «відкрита освіта» та пов’язаних із нею «відкритих освітніх ресурсів», суть яких спирається на ряд міжнародних документів, зокрема Кейптаунську та Шотландську декларації відкритої освіти. У статті узагальнено зміст понять «відкрита освіта», «відкриті освітні ресурси» та «інформаційно-комунікаційне освітнє середовище». Відкрита освіта вимагає відкритого освітнього середовища, тобто системи, яка покращує інформаційно-ресурсне забезпечення навчання та розширює репертуар ефективних засобів навчання, інформаційно-комунікаційних і педагогічних технологій у закладі вищої освіти. Три складові (фізична, психологічна й інтелектуальна) такої системи забезпечують роботу її суб’єктів (керівництва, педагогічних працівників і здобувачів освіти) з об’єктами (засобами) навчання. Проведений аналіз підтвердив функціонування структурованого відкритого освітнього інформаційно-комунікаційного середовища в Івано-Франківському національному технічному університеті нафти і газу, що охоплює взаємодію семи основних підсистем: управління університетом, управління документообігом, підтримка навчального та наукового процесів, подання університету у вебсередовищі, керування взаємодією між внутрішніми та зовнішніми інформаційними ресурсами, управління якістю інформаційних активів та керування апаратними ресурсами. Описаний вебсайт університету, як основна форма активності закладу вищої освіти в глобальній мережі, є ефективним засобом Інтернет-комунікації. З’ясовані особливості роботи Науково-технічної бібліотеки Івано-Франківського національного технічного університету нафти і газу та його електронного репозитарію, які забезпечують вільний доступ до освітніх і наукових ресурсів, відповідно до рекомендацій Будапештської ініціативи відкритого доступу щодо відкритих журналів та самоархівування. Зауважено вагомість створення бази електронних навчальних комплексів суголосно до вимог відкритого освітнього контенту. Сформульовано ряд пропозицій для вдосконалення організації освітнього простору та покращенню якості освіти.","PeriodicalId":362708,"journal":{"name":"Pedagogical Sciences Theory and Practice","volume":"33 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-06-13","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"126470160","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}

{"title":"ВИКОРИСТАННЯ МЕДІАОСВІТНІХ ТЕХНОЛОГІЙ У ПРОЦЕСІ ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ ФАХІВЦІВ У ЗАКЛАДІ ВИЩОЇ ОСВІТИ","authors":"О. Г. Бурцева","doi":"10.26661/2786-5622-2023-1-32","DOIUrl":"https://doi.org/10.26661/2786-5622-2023-1-32","url":null,"abstract":"У статті подано опис та приклади використання медіаосвітніх технологій у підготовці фахівців різних спеціальностей, а саме як можна подати інформацію на лекційних та практичних заняттях у закладі вищої освіти (ЗВО). Позиціонування інформації як однієї з цінностей глобалізованого світового суспільства дозволяє сьогодні наголошувати на особливому значенні інформаційних відносин, що полягає в забезпеченні людині доступу до неї. Інтенсивність та ефективність цих відносин зумовлюються використанням різних видів медіа, які виконують функцію передавання інформації та налагодження комунікації в соціумі. Відтак можна стверджувати, що кожна людина, яка прагне бути успішною в професійній діяльності (і взагалі в житті), потребує знань особливостей функціонування медіа та специфіки їхнього впливу на виробничі відносини, має набути навички правильного використання медіа, розуміння основних закономірностей їх поширення й отримання через них інформації. Зважаючи на те, що модернізація суспільства вимагає докорінних змін у підходах до формування висококваліфікованих спеціалістів, вивчення проблеми формування інформаційної компетентності майбутніх учителів математики засобами медіаосвітніх технологій стає дуже в нагоді. Сучасний кваліфікований фахівець серед численних програмних засобів повинен вміти відшукати той, що досить швидко й ефективно допоможе досягти потрібного результату. Саме тому в процесі навчання викладач має формувати в здобувачів уміння правильно здійснювати постановку задачі, прогнозувати та передбачати її результати; свідомо й творчо обирати оптимальні способи її розв’язання з урахуванням наслідків; оволодівати медіаосвітніми технологіями. Креативність майбутніх бакалаврів педагогічної освіти розвивається сама собою при оволодінні спеціальними дисциплінами і дисциплінами спеціалізації. Однак, розвиваючи лише професійні навички і вміння, можна підготувати грамотного, а не креативного випускника. Головною метою вищої професійної освіти стає підготовка компетентного, кваліфікованого випускника, який здатний не тільки застосовувати на практиці знання, вміння і навички, а й приймати оригінальні та нестандартні рішення в ситуаціях, що виникають у професійній діяльності.","PeriodicalId":362708,"journal":{"name":"Pedagogical Sciences Theory and Practice","volume":"87 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-06-13","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"115780871","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}

{"title":"ФОРМИ ОРГАНІЗАЦІЇ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ СТУДЕНТІВ МЕДИКО-ПСИХОЛОГІЧНОГО ФАКУЛЬТЕТУ У ПРОЦЕСІ ВИВЧЕННЯ ДИСЦИПЛІНИ «ЛАТИНСЬКА МОВА ТА МЕДИЧНА ТЕРМІНОЛОГІЯ»","authors":"О. А. Ніколаєнко","doi":"10.26661/2786-5622-2023-1-27","DOIUrl":"https://doi.org/10.26661/2786-5622-2023-1-27","url":null,"abstract":"У статті розглядаються основні форми самостійної роботи студентів, які є оптимальними у процесі вивчення дисципліни «Латинська мова та медична термінологія» для студентів I курсу медико-психологічного факультету закладу вищої освіти. Самостійна робота визначається як вид навчальної та розумової діяльності, за якої студент самостійно (без сторонньої допомоги) опрацьовує теоретичний матеріал, виконує практичні завдання на основі отриманих знань, перебуваючи під опосередкованим керівництвом викладача через рекомендовані навчальні матеріали. До основних організаційних форм проведення самостійної роботи студентів належать аудиторна та позааудиторна робота, яка здійснюється під керівництвом викладача або самостійно за його рекомендаціями. Самостійна робота є обов’язковим видом навчальної діяльності та регламентується робочою програмою і навчальним планом. Однак для студентів медико-психологічного факультету можливе виконання наукової самостійної роботи. Такий вид діяльності є необов’язковим і здійснюється за бажанням студента шляхом долучення його до роботи наукового гуртка чи підготовки публікацій за профілем. Для того щоб з’ясувати основні проблеми, які виникають у студентів медико-психологічного факультету у процесі виконання самостійної роботи, було проведено анонімне анкетування, участь у якому взяли 37 студентів I курсу. Анкетування показало, що сучасні студенти зіштовхуються з низкою проблем: невмінням розподіляти час раціонально, недостатньою самоорганізацією, великою завантаженістю, невмінням навчатися самостійно. У дослідженні разом із виділенням проблем було окреслено шляхи їх подолання: а) чітко регламентувати обсяг і вид роботи для самостійного виконання протягом навчального тижня; б) перевіряти рівень отриманих знань наприкінці заняття; в) стимулювати студентів до критичного осмислення та аналізу опрацьованого матеріалу; г) мотивувати й заохочувати студентів до виконання самостійної роботи через публічне схвалення та оцінювання.","PeriodicalId":362708,"journal":{"name":"Pedagogical Sciences Theory and Practice","volume":"218 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-06-13","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"131750159","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}

{"title":"СПЕЦИФІКА ФОРМУВАННЯ КОМУНІКАТИВНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ У МАЙБУТНІХ ОФІЦЕРІВ У ПРОЦЕСІ ФАХОВОЇ ПІДГОТОВКИ","authors":"Н. Б. Беньковська","doi":"10.26661/2786-5622-2023-1-09","DOIUrl":"https://doi.org/10.26661/2786-5622-2023-1-09","url":null,"abstract":"Стаття репрезентує шляхи вирішення важливої для модернізації сучасної системи вищої військової освіти проблеми: специфіку формування комунікативної компетентності у майбутніх офіцерів у процесі фахової підготовки. У статті проаналізовано погляди вітчизняних і зарубіжних дослідників на сутність поняття «комунікативна компетентність». Удосконалено визначення структури й складових комунікативної компетентності. Визначено основні структурні компоненти комунікативної компетентності майбутніх офіцерів, а саме: лінгвістична, мовленнєва та акмеологічна компетенції. З’ясовано, що ефективність процесу формування комунікативної компетентності зумовлена низкою психологічних та педагогічних факторів, які можна визначити як суттєві обставини, що впливають на успішність розвитку спілкування у майбутніх офіцерів. В дослідженні доведено, що ефективність спілкування безпосередньо залежить від морально-позитивної атмосфери. Проаналізовано фактори успішності формування комунікативної компетентності у майбутніх офіцерів, які базуються на структурі навчальної діяльності і яка дозволяє ідентифікувати їх із її структурними елементами. Обґрунтовано, що формування комунікативної компетентності у майбутніх офіцерів є складним та багатокомпонентним процесом, здійснення якого має відбуватися поетапно з урахуванням основних вимог, що висуваються до певного рівня професійної підготовки, визначених як державними нормативними документами, так і міжнародними кодами та конвенціями. Визначено, що умовою успішного формування комунікативної компетентності у курсантів є застосування і використання у процесі фахової підготовки таких форм, методів і прийомів підготовки майбутніх офіцерів, як психологічний тренінг, рольові тренінги, групові соціально-психологічні тренінги, практичні заняття з формування комунікативності та навичок професійного спілкування. Доведено, що підвищення якості комунікативної підготовки майбутніх офіцерів уможливлюється за рахунок реалізації принципів цілісності, системності, послідовності та безперервності.","PeriodicalId":362708,"journal":{"name":"Pedagogical Sciences Theory and Practice","volume":"247 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-06-13","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"114607043","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}

{"title":"ВИКОРИСТАННЯ VR- ТА AR-ТЕХНОЛОГІЙ ЯК ЗАСОБУ РОЗВИТКУ СОЦІАЛЬНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ МАЙБУТНІХ СПЕЦІАЛІСТІВ ПЕДАГОГІЧНОГО СПРЯМУВАННЯ","authors":"Д. В. Губарєва","doi":"10.26661/2786-5622-2023-1-14","DOIUrl":"https://doi.org/10.26661/2786-5622-2023-1-14","url":null,"abstract":"Висвітлено теоретичні аспекти розвитку соціальної компетентності майбутніх спеціалістів педагогічного спрямування засобами віртуальної та доповненої реальності. Проведено опитування майбутніх спеціалістів педагогічного спрямування стосовно проблемних аспектів, які виникають у молодих педагогів на початку їхнього кар’єрного шляху. Встановлено, що виникає необхідність звернути увагу на розвиток навичок, які допоможуть у вирішенні проблемних ситуацій, та навичок саморегулювання. Обґрунтовано зв’язок високого рівня соціальної компетентності з педагогічною майстерністю для забезпечення організації високого рівня професійної діяльності на рефлексивній основі. Розглянуто важливість використання VR- та AR-технологій в освітньому процесі майбутніх спеціалістів, що включає в себе розвиток особистісних соціальних якостей, а також набуття досвіду, який дає змогу відпрацювати різноманітні поведінкові сценарії в освітньому процесі та приводить до зменшення негативних наслідків у ході педагогічної діяльності молодих спеціалістів, мотивує й допомагає краще розібратися у складних поняттях, що створює можливість зробити практико-орієнтоване навчання. У статті розкрито формулу соціальної компетентності (Я+ТИ=МИ) та аргументовано ефективність використання віртуальної і доповненої реальності для її сприятливого функціонування у процесі розвитку й становлення професійної успішної особистості. Окремо розглянуто актуальність розвитку соціальної компетентності як чинника, що сприяє здоровому психічному стану особистості. Практична значущість статті відображена в розкритті можливості використання теоретичних аспектів стосовно успішності застосування віртуальної і доповненої реальності та змішаної форми не лише для розвитку професійних якостей майбутніх учителів, а й як ефективний інструмент для розвитку самої соціальної компетентності загалом. У подальших дослідженнях планується розробити симулятори педагогічних спрямувань, використання яких буде відбуватися в освітньому процесі вищих навчальних закладів.","PeriodicalId":362708,"journal":{"name":"Pedagogical Sciences Theory and Practice","volume":"413 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-06-13","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"115994467","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}