Tragic 1657: Ukrainian state in the maelstrom of internal and external challenges

Abstract

Мета дослідження – спираючись на доробок попередників, наявну дже- рельну базу, проаналізувати ситуацію в Українській державі, що склалася на 1657 р. та була пов’язана із активізацією української політики Москви та Варшави. Її каталіза- тором стала смерть Богдана Хмельницького та розгортання внутрішньополітично- го протистояння, яке врешті вилилося в громадянську війну 1657-1663 рр. Методологія дослідження. Представлене в даній статті дослідження здійснене, виходячи з принци- пів історизму, об`єктивності, всебічності та цілісності. Методи, які використовува- лися автором (аналізу та синтезу, історико-порів няльний, історико-типологічний, проблемно-хронологічний) дали змогу виконати поставлені завдання та реалізувати мету дослідження. Наукова новизна полягає у тому, що здійснено спробу проаналізува- ти події 1657 р. як часу формування системи протиріч внутрішнього й зовнішнього ха- рактеру, що врешті призвели до тривалого громадянського протистояння та посилен- ня зовнішнього втручання і завершилися розколом Української держави на два гетьман- ства у 1663 р. Висновки. 1657 р. став для Української козацької держави роком випро- бувань та потрясінь. Фактично, в цей рік була започаткована тривала внутрішньо- політична криза та зумовлено активізацію зовнішніх впливів на Україну з боку сусідніх Московії та Речі Посполитої. Одним з головних чинників різкого загострення ситуації в Україні та довкола став, по-перше, крах надій на реалізацію національно-визвольних завдань за допомогою військово-політичного союзу з Московією. Остання восени 1656 р. уклала сепаратний договір про перемир’я з Річчю Посполитою, знівелювавши цим саму мету українсько-московської угоди 1654 р. Стосовно ж останньої, то в Москві дедалі на- полегливіше вимагали її ревізії в бік посилення позицій Москви в Україні. Другим, на нашу думку, чи не найважливішим, стала смерть Великого українського гетьмана Богдана Хмельницького, яка стала каталізатором низки негативних процесів всередині держави (загострення соціальних протиріч, боротьба за владу) та активізувала зовнішні впливи (насамперед, з боку Москви та Речі Посполитої). Ця втрата сильно позначила- ся на стійкості української політичної еліти, її спроможності вирішувати наростаючі внутрішні та зовнішні проблеми. Чи не найбільшою проблемою стали саме відносини з Москвою. Остання, користуючись зі смерті Б. Хмельницького розпочала шалений тиск на українську владу, вдаючись фактично до засобів «гібридної війни», який мав на меті створення умов, за яких в Чигирині змушені будуть йти на кардинальні поступки, які врешті призведуть до обмеження українського суверенітету та посилення позицій цар- ського уряду. Власне такі дії Москви значною мірою спровокували громадянську війну в Україні. Водночас вони спонукали Український гетьманат до переорієнтації на порозу- міння з Річчю Посполитою, наслідком якого стало започаткування переговорів, що вили- лися в підписання в 1658 р. Гадяцької угоди.