МЕТАТЕОРЕТИЧНІ КОНЦЕПТИ ПІЗНАННЯ СВІДОМОСТІ

Abstract

У ХХ столітті ідейно виокремилися, набули епістемологічного усистемлення та культурної значущості дві головні парадиг­мальні течії наукового конструю­вання теорії свідомості – граматологічна та онтологічна, що сутнісно різняться своїми засновками і концептами, по­няттями і моделями, концептуаль­ними і теоретичними побудовами, а головне – від­мінною методологічною оптикою як об­ґрунто­ва­ним набором форм, методів і засобів дос­лідницької миследіяльності. У гносеологічній площині висвітлення зазначеного поля теоретизування альтернатив­ність названих течій стосується заперечення або об­стою­вання метафізичного статусу свідомості поза знаковим простором, відкиданні або прийнятті форми чи так званої «чистої форми» за сутність свідомості й від­повідно в нівелюванні або рефлексивному опрацюванні свідомості як трансцендентного засновку і водночас як онтологічно вкоріненої подієвої властивості – як сфери не-реального позалогічного буття: щоб бути вактуальненим свідомий акт-досвід має постійно розпросторюватися назовні, за межі реаль­ності, себто перебувати у стані безупинного цілісного трансцендування. В методологічному аспекті відмінність вказаних течій підтверджують автономні поняттєво-категорійні тезауруси, дослідницькі стратегії і мислекомунікаційні дискурси, са­модостатні набори методів, процедур, засобів та інструментів методологування. Загалом полярність світо­глядних картин і способів розуміння сутності та феноменальних оприявнень свідомості від­ображають (1) різні епістемологічні витоки, першопочаток яких закладено відповідно М. Гай­деґґером та Е. Гусерлем, (2) альтернативні парадигмальні позиції у визначенні філософсь­кого статусу свідомості, її сутнісного відповід­ника у соціальному повсякденні і культурі, (3) сучасні теоретичні прориви моно- і полі­дисциплінарних досліджень, здійснюваних у контекстному форматі розгортання метамодер­ністських тенденцій розвитку психології і гу­манітарних наук у цілому, (4) метолодогеми як більш-менш збалансова­ні системні єдності принципів, підходів, па­радигмально-дослідницьких карт, типів наукової раціональності і тер­мінологічного ладу. Різнобічно аргументована панорамна своєрідність прийнятого до ре­кон­струкції метатеоретизування, що умож­ливлює вив­чення свідомості безвідносно до культури, зовнішнього світу; беззмістовно, із формаль­них позицій, безособово і безсуб’­єктно, опосе­редковано, в непрямий спосіб, із широким задіянням новітніх ресурсів мета­методології відносно транс­цендентного засновку – форми як сут­ності свідомості. Доведено, що розробка метатеорії свідомості на істотно інших методологічних засадах становить важкодоступний обхідний шлях фіксації, опису і доконструювання умов роз­виткового функціонування свідомої здатності людини бути усвідомлено присутньою у світі й оприявнення останнього у сферному засвіті трансцендентного життєпотоку свідомості Two main paradigmatic streams of the scientific theory construction of consciousness ideologically were singled out, acquired epistemological systematization and cultural significance in the twentieth century – gramatological and ontological, essentially differing in their foundations and concepts, notions and models, conceptual and theoretical constructs, and most importantly - in distinctive methodological optics as a well-founded set of forms, methods and means of research mind activity. In the epistemological plane of this field of theorizing illumination, the alternativeness of these streams refers to the negation or advocacy of the metaphysical status of consciousness beyond the sign space, the rejection or acceptance of the form of the so-called "pure form" for the essence of consciousness and, accordingly, in leveling or reflexive elaboration of consciousness as a transcendental foundation and, at the same time, as an ontologically rooted step-by-step trait – as a sphere of unreal out of logical being: to be actualized, a conscious act-experience has to constantly spread outside, beyond the bounds of reality, that is, to be in a state of continuous holistic transcendence. In the methodological aspect, the difference between these streams is confirmed by autonomous conceptual-categorical thesauri, research strategies and thought communication discourses, self-sufficient sets of methods, procedures, means and tools for methodologization. In general, the polarity of worldview pictures and ways to understand the essence and phenomenal disclosures of consciousness reflect (1) various epistemological origins. The first of which is laid down, respectively, by M. Heidegger and E. Husserl, (2) alternative paradigmatic positions in determining the philosophical status of consciousness, its essential match in the social everyday life and culture, (3) modern theoretical breakthroughs of mono- and polydisciplinary studies carried out in the context-based format of the development of metamodernist trends in the development of psychology and humanities as a whole, (4) methodologems as more or less balanced system unities of principles, approaches, paradigm-research maps, types of scientific rationality and the terminological system. Variously reasoned panoramic peculiarity of metatheorizing adopted for reconstruction, which makes it possible to study consciousness without regard to culture, external world; meaninglessly, from formal positions, impersonally and subjectivelessly, indirectly, in indirect way, with the wide involvement of the newest resources of meta-methodology with respect to the transcendental foundation – a form as the essence of consciousness. It is proved that the development of consciousness metatheory on essentially other methodological grounds is a hardly accessible workaround of fixation, description and designing the conditions of developmental functioning of the conscious human ability to be consciously present in the world and the presentation of the last one in the sphere illumination of the transcendental life flow of consciousness.