ЛІНГВІСТИЧНИЙ ЛАНДШАФТ ДЕРЖАВ-ЧЛЕНІВ ЄС ЯК ОЗНАКА МОНОЛІТНОГО НЕКОНФЛІКТНОГО СУСПІЛЬСТВА

Abstract

Мультилінгвізм, окреслений у низці документів пан’європейського рівня, – наріжний камінь розмаїття Європейського Союзу, який сприяє не лише інтеграції європейських, але все ж відмінних націй, в одну спільноту, а й є ознакою неконфліктного співіснування націй у Європі. Проте загалом мовна політика – це сфера повноважень національних держав-членів ЄС, рівень мультилінгвізму/монолінгвізгму яких різниться. Автори доводять, що ефективні неконфліктні комунікації, які в цій інтерпретації можливі завдяки розвитку мультилінгвізму, сприяють посиленню монолітності об’єднання європейських держав в структурі ЄС, а відтак і закладають підґрунтя для толерантного, неконфліктного суспільства. У дослідженні «лінгвістичний ландшафт» трактують як загальну картину мов, якими володіють і користуються в країні, тобто лінгвістичний ландшафт асоціюють з мультилінгвізмом.  Мета статті – на основі розроблених індексів лінгвістичного ландшафту обґрунтувати, що мультилінгвізм держав-членів сприяє монолітності усієї Спільноти.  Система узагальнених індексів, кластерний та розвідувальний факторний аналізи дозволили довести, що чим вищий рівень лінгвістичного ландшафту, тобто чим вищий рівень багатомовності, тим вищий рівень монолітності об'єднання. Високий індекс лінгвістичного ландшафту демонструє домінування доцентрових сил в окремих державах-членах й сприяє монолітності ЄС; натомість низький індекс лінгвістичного ландшафту, притаманний монолінгвальним спільнотам, свідчить про слабку когезію й переважання відцентрових тенденцій, що послаблює монолітність Європейської Спільноти. У цій статті визначено чинники, що сприяють розвитку мовного ландшафту держав-членів Європейського Союзу.