ЛІКУВАННЯ ГІПЕРПЛАЗІЇ ЕНДОМЕТРІЯ БЕЗ АТИПІЇ МІКРОНІЗОВАНИМ ПРОГЕСТЕРОНОМ. ОЧІКУВАНІ ТА РЕАЛЬНІ РЕЗУЛЬТАТИ

Abstract

Мета дослідження – виявити вплив експресії рецепторів до прогестерону на ефективність лікування гіперплазії ендометрія без атипії у жінок репродуктивного віку та встановити ефективність лікування у групах із низькою та високою рецептивністю ендометрія. Матеріали та методи. Було проведено проспективне когортне дослідження у 45 пацієнток репродуктивного віку (25–38 років) з аномальними матковими кровотечами (АМК). Контрольну групу склали 15 пацієнток зі змінами ендометрія секреторного типу. Матеріал для морфологічного та імуногістохімічного дослідження отримували шляхом вишкрібання порожнини матки. Дослідження рецепторів до естрогенів та прогестерону проводили імуногістохімічним методом у лабораторії імуногістохімії Дніпровського державного медичного університету (ДДМУ). Досліджувану групу було поділено на дві підгрупи за ступенем експресії прогестеронових рецепторів. Ступінь експресії рецепторів до прогестерону визначали за результатами H-score: 0–100 – низький, 101 і більше – високий. Всі пацієнтки отримували лікування мікронізованим прогестероном у дозі 100 мг на добу сублінгвально в безперервному режимі протягом 6 місяців. Критерієм позитивного ефекту вважали: відсутність скарг у пацієнток та відсутність гіперплазії ендометрія (ГЕ) за результатами пайпель-біопсії ендометрія після 6 місяців лікування. Результати дослідження та їх обговорення. У всіх жінок спостерігали значну експресію естрогенових рецепторів (ЕР) у клітинах ендометрія, що зумовлювало його проліферативну активність на тлі зниження експресії рецепторів до прогестерону (ПР). За результатами дослідження, у жінок із відсутністю ефекту від проведеної терапії, на відміну від жінок з ефективно проведеною терапією, спостерігали зниження експресії рецепторів до прогестерону на 65 %. У результаті проведеного лікування, за результатами морфологічного дослідження зіскрібків ендометрія, у 12 жінок (48 %) відбулася регресія гіперболізованого ендометрія і спостережено гістологічну нормалізацію співвідношення стромального й епітеліального компонентів. У 27 жінок (37,8 %) знову було діагностовано просту неатипову гіперплазію ендометрія. У 18 (13,3 %) жінок було діагностовано комплексну неатипову гіперплазію ендометрія, тобто спостережено прогресування захворювання. Таким чином, ефективність призначених прогестинів за результатами терапії упродовж 6 місяців склала 75 %. Висновок. У всіх жінок спостережено значну експресію рецепторів до естрогенів у клітинах ендометрія, що зумовлювало його проліферативну активність на тлі зниження експресії рецепторів до прогестерону на 65 %, що призвело до відсутності ефекту від терапії у 25 % жінок.